Київ-Одеса, Вища школа, 1983.

У монографії досліджується історичний розвиток мистецтва живопису і графіки в Україні в першій половині і середині XIX сторіччя; простежується процес становлення й утвердження реалізму в українському образотворчому мистецтві; характеризується творчість найбільш визначних художників — живописців і графіків, які жили й працювали в Україні в цю добу (В. Тропінін, К. Павлов, А. Мокрицький, Є. Крендовський, В. Штернберг, Г. Лапченко, Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський та ін.), визначається їхнє місце в історії національного образотворчого мистецтва. Головну увагу приділено розглядові творчої спадщини Т. Г. Шевченка — найвидатнішого українського художника першої половини — середини XIX сторіччя.