Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

Віктор Вечерський. Гетьманські столиці України

Київ, Наш час, 2008. 338 сторінок.

Київ, Наш час, 2008. 338 сторінок.

Книжка присвячена малодослідженому феномену української історії та культури – тим містам, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату – так званої Гетьманщини з 1654 до 1782 року. Це автономне державне утворення, що постало в горнилі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, відіграло провідну роль у формуванні української національної ідентичності. Адміністративними центрами гетьманської України в ті часи були послідовно міста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основними “віхами національної історії'”, в них створені національні історико-культурні заповідники. Розповідь про ці міста дозволить спростувати чимало задавнених стереотипів.
Перший стереотип: для розвитку архітектури потрібен, ніби-то, мир, спокій, економічне процвітання. А в книзі показано, що найвизначніші шедеври архітектури 17-18 століть, які є нашим оригінальним національним внеском до скарбниці світової архітектури, постали в часи суцільних воєн і розрухи. А причина такого бурхливого розвитку архітектури була дуже простою: найширші народні маси (а не тільки суспільна еліта) за доби Гетьманщини отримали повну свободу підприємницької діяльності.
Другий стереотип: архітектура – мистецтво королів. Україна в 17-18 ст. довела, що королі, царі, імператори не мають монополії на архітектуру найвищих досягнень. В Україні найвищі досягнення зодчества були пов’язані з фундаціями самоврядних громад.
Третій стереотип пов’язаний із столичною архітектурою. Адже в ті часи столицями нашої держави були послідовно Чигирин, Батурин і Глухів. Наші сучасники і досі намагаються знайти там якісь сліди колишньої ”державної величі” і не знаходять, бо їх там і не було. А ця справжня велич була тоді в Києві, який не мав ніякого адміністративного статусу, зате мав стародавнє самоврядування. Саме в цей період на перший план виходить найпотужніша в Україні архітектурна школа – Київська, яка впливала й на гетьманські столиці.
І останній парадокс: в Україні у ті часи працювали майстри різного походження і різних національностей. Але творили вони архітектуру українську. Вони не копіювали зразки давньої чи зарубіжної архітектури. Вони творили нове, міцно стоячи на грунті українських архітектурних традицій, у всеозброєнні світового архітектурного досвіду.

Завантажити PDF (56 МБ)

Translate this page:

Книги

Всі книги
'
Share This