Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

Долі людські, як і саме життя, складаються по-різному. У деяких воно ніби бурхливе море, в інших проходить відносно спокійно, без зовнішніх потрясінь. Але цей відносний спокій наповнений різноманітними подіями і щоденною копіткою працею задля улюбленої справи. До певної міри так виглядає зовні канва життєпису відомого буковинського графіка Леона Копельмана. Його життя вмістило і драматичні переживання, і потребу жертвувати багато чим заради головного – збереження мистецької особистості.

Леон Озіасович Копельман народився 25 травня 1904-о року у селі Старий Вовчинець Глибоцького району в родині службовця. На початку 20-х років закінчив єврейську гімназію в Чернівцях. У 1924-у році йому пощастило вступити до академії мистецтв у Флоренції, місті, яке здавна вважається одним з центрів світової культури. Ця подія визначила подальшу долю юнака.

Леон Копельман - Відчай, 1926

Леон Копельман – Відчай, 1926

Двадцяті роки минулого століття були позначені бурхливими соціальними потрясіннями та насиченим мистецьким життям. В Європі розквітли модерністські течії – кубізм, символізм, експресіонізм, абстракціонізм та інші. Чутливий до усього нового прогресивного юнак не міг не приміряти нові стилі до власного світосприйняття. Навчаючись на факультеті живопису під керівництвом відомого живописця Феліче Карена, він одначе захопився графікою. Про роки навчання в Італії дізнаємося з документів того часу: табелів з оцінками по предметах (до речі, досить успішними), диплому про закінчення Флорентійської академії, фотографій, де Леон Копельман серед гімназистів та в колі студентів, диплому про закінчення Бухарестської школи мистецтв.

Після закінчення академії митець повернувся на Буковину, звідки він майже не виїжджав, за виключенням нетривалих відпусток й навчання у Бухарестській школі мистецтв, де він підтверджував фахову освіту. У творчому середовищі Чернівців у ті часи існували різні стильові напрямки, однак переважав реалістичний живопис. На цьому тлі творчість Копельмана вирізнялася мистецькою самобутністю та глибоким філософським наповненням. У 1920-х роках ним була створена серія з восьми автопортретів в техніці деревориту (“Автопортрет з квіткою”, “Моє життя”, “Ремінісценції”), які позначені впливом експресіонізму з яскраво вираженою деформацією форми, своєрідним трактування теми. В композиціях простежується інтерес до оточуючого світу намагання осмислити його сенс, усвідомити місце людини та роль художника у ньому. В складних багатопланових графічних аркушах помітний пошук нових виражальних засобів, свідоме загострення образів, інколи зведення їх до майже гротескових. Копельман випробовує себе у різних графічних техніках: офорті, туші, чорнилі, сепії, соусі, сангвіні тощо.

Чернівці, 2006. 37 сторінок.

Чернівці, 2006. 37 сторінок.

ЛЕОН КОПЕЛЬМАН: КАТАЛОГ ВИСТАВКИ

У незвичному ключі постають твори релігійної тематики. Художник подає події євангельської історії крізь призму сприйняття людини XX століття. (“Відпочинок”, “Біженці”, “Бичування Христа”). Остання є відгомоном політичних подій першої чверті 20-о сторіччя в Італії. В офорті звучить вічна тема протистояння добра і зла, філософські роздуми над витоками людської байдужості та підступності. Нотами політичного протесту пронизані дереворити тридцятих років: “Хрести”, “На старому заводі”, “Збір податків”. Створені невдовзі по закінченні Флорентийської академії, вони відразу ж привернули увагу критиків й отримали у чернівецькій пресі назву “революційних маніфестів”. Окрім творчої праці він успішно займався промисловою графікою, створюючи рекламну продукцію для чернівецьких підприємств, афіші, етикетки, екслібриси. Підтвердженням тому є численні графічні твори, переважна більшість яких зберігається в колекції Чернівецького художнього музею (понад 400 різноманітних творів).

Леон Копельман - Чернівці. Вулиця, 1950-і роки

Леон Копельман – Чернівці. Вулиця, 1950-і роки

У післявоєнні роки творче спрямування митця кардинально змінилося. До певної міри воно віддзеркалює політичні реалії наступних десятиліть 20-о століття. З приходом на Буковину радянської влади художник позитивно сприйняв новий устрій, був одним з засновників Спілки художників в Чернівцях у 1940-х роках. Але щось дуже цінне у своїй творчій особистості митець назавжди втратив. Побоювання бути не визнаним і навіть переслідуваним, призвело до певного компромісу, внаслідок чого надалі Копельман працював у руслі офіційно визнаного мистецтва так званого “соцреалізму”. У подальшій діяльності митець звертався у більшості до пейзажних творів, виконуючи їх переважно в акварельній техніці, писав портрети передовиків соціалістичного виробництва. Він створив величезну кількість краєвидів, різноманітних за мотивами, у яких переважала тема Чернівців. У цьому, до речі, він також досягнув чималих успіхів. У місцевій пресі його називали “співцем старого міста”. Добротні за композицією і рисунком, вони вирізняються ретельним відтворенням деталей, іноді тяжіють до академічності. Серед них, можливо, найбільш вдалими були насичені сонцем і повітрям краєвиди Гурзуфа і пейзажі з мотивами чернівецьких околиць 1940-50-х років. У творчій біографії митця зафіксована й багаторічна праця в газеті “Радянська Буковина”. Художник активно відгукувався на всі події сучасного йому життя.

В 1980-90-і роки завдяки дружині митця Шарлотті Зільберштейн до Чернівецького художнього музею надійшла величезна колекція творів митця. Науковці музею доклали чималих зусиль, щоб опрацювати цей доробок, осмислити його і згодом організувати дві виставки – у 1994-у і 2004–у, присвячені 90 та 100-річним ювілеям від дня його народження та створити експозиційний розділ, де репрезентовані найцікавіші твори раннього (1920-30-х рр.), найбільш плідного періоду його творчості. Залишивши по собі величезну спадщину, він передав нащадкам й частинку своєї душі.

Олена Гужва, 2006

'
Share This