ІВАН АПОЛЛОНОВ

1933

Іван Аполлонов

Іван Аполлонов

Іван Григорович Аполлонов народився 28 квітня 1933 року в с. Веселий Поділ Полтавської області. У 1960 році закінчив Ленінградське вище художньо-промислове учи­лище ім. В. Г. Мухіної за спеціальністю художника декоративного мистецтва. Також його вчителями були Б. Смирнов, В. Марков, В. Васильківський, Ф. Ентеліс.

У 1960 році Аполлонов починає працювати на Київському заводі художнього скла, де тоді в основному створювалися вироби побутового призначення, проводилися перші конкурси зразків масового скла. У 1970 році він став стар­шим художником заводу. За малюнками Івана Аполлонова було виконано численні набори кели­хів, чарок, прибори для компоту, квасу, води, декоративні блюда, вази для квітів.

З 1960 року бере участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. Його роботи здобули високу оцінку громадськості. Багато творів художника зберігається у музеях України.

Мистецтво Івана Григоровича Аполлонова позначене оригінальністю задуму, ліричністю світосприй­няття, своєрідним використанням мистецьких традицій, високою майстерністю. Діапазон творчості художника надзвичайно широкий. Він створював масові, серійні, унікальні творів — від побу­тового посуду зі скла і кришталю до декоративних предметів для жит­лового інтер’єру, від скульптурних композицій з гутного скла до експериментальних робіт, виконаних у різному матеріалі різноманітною тех­нікою.
Аполлонов — природжений скляр. Саме у склі знайшов він уні­версальний засіб художнього втілення образів реального світу, взаємо­дії його пластичних і змістових зв’язків.

Завжди несподівані, асоціативні композиції художника позначені неабияким смаком та відчуттям міри. Яскравим прикладом образності є композиція “Тополі”, що ніби “оживляє” поезію великого Кобзаря. У цьому творі скло виступає як матеріал пластичних ефектів та кольо­рових фантазій. “Тополі” здатні “жити” в інтер’єрі навіть поряд з речами, що не не­суть емоційного заряду. Кожна з ваз-скульптур — цілком закінчена річ. А вся композиція — плід високих почуттів, що сповнюють душу митця. Поезія Тараса Шевченка надихнула Аполлонова на створення робіт, що викли­кають ліричний і, разом з тим, урочистий настрій. Це і декоративні кри­шталеві блюда “Кобзар”, “Реве та стогне Дніпр широкий”, і подарун­кові келихи “Тече вода з-під явора” та “І мене в сім’ї великій”.

У 1970-80-і роки митець створює оригінальні, емоційно-виразні композиції — “Морська хвиля”, “Лісова фантазія”, “Лісова пісня”, “Прапори”, “Кантата”, “Верби”, “Садок вишневий коло хати”. Майстер завжди вибирає сюжети прості, життєві: він оспівує при­роду в її невпинному русі і оновленні, землю, весіннє квітування і золо­то осені, мудрість зими і щедрість літа.

Казковість і поетичність, реальність і фантастика переплелися у лі­ніях і формах декоративних ваз “Листя горобини”, “Квіти”, “Мороз”, “Мімоза”, “Ліс”, “Ноктюрн”, “Аметист”, “Каштани Києва”. Художник використовує найрізноманітнішу колористичну гаму. Феєрія, справж­нє свято кольору підсилюється фактурою, яка досягається різною техні­кою обробки. Тактовність матового гравірування по кришталю, “делі­катність” створюваного мотиву виявляють тонкий смак майстра.

Книги про Івана Аполлонова:

Українські художники

Всі художники
'
Share This