СТЕПАН ЧАЙКА

1902–????

Степан Чайка

Степан Чайка

Серед сотень народних талантів Львівщини одне з чільних місць займає Степан Чайка. Він працював у безпосередній близькості до природи і саме в неї вчився майстерності: виразна природна форма коріння або гілки надихала його на створення фігурок звірят і пташок, казкових і в той же час надзвичайно життєвих та гостровиразних.

Степан Ількович Чайка народився в 1902 році в с. Бродках Львівської області. Батьки його — селяни-бідняки — тяжко працювали на панських ла­нах, щоб прогодувати семеро дітей. Вечорами Ілько Чайка вистругував із дерева різне господарське знаряддя та дитячі іграшки. В ярмаркові дні ніс їх на продаж до близького містечка Миколаєва, а іноді й до Львова, щоб заробити трохи грошей. Малий Степан вже з дитинства жваво цікавився різьбленням. Він придивлявся до батькової роботи і, як тільки на­вчився тримати у руках ніж, почав стругати бруски дерева, надаючи їм відповідної форми.

Як і більшість сільських різьбярів, перші спроби він виконував на пасо­виську, стругаючи звичайним ножем галуззя, знайдене в лісі. Вирізав зві­рів та птахів, а найчастіше — палиці з цікавими руків’ями. Поступово майстерність Степана Чайки вдосконалюється. Дерево стає більш податливим, у речах з’являється декоративність. Згодом Чайка стає лісником у селі Бродках, і це створює йому більш сприятливі умови для занять улюбленою справою.

Вирішальним моментом у його житті стає 1955 рік, коли львівський Бу­динок народної творчості почав організовувати виставки самодіяльних художників. Зокрема допомогла Чайці Софія Томівна Вальницька, методист по народному мистецтву, ентузіаст своєї справи. Вона наполегливо шукає по селах Львівщини народних умільців, “відкриває” Степана Чайку і заохо­чує його взяти участь у найближчій виставці. Представлені праці були настільки цікаві, що звернули на себе загальну увагу відвідувачів виставки. Гострота й харак­терність образів створювали враження надзвичайної життєвості, дивувало дотепне використання матеріалу, його декоративних якостей. Жюрі виставки відзначило праці Степана Чайки і нагородило його по­чесною грамотою. Чайка був здивований і радий, повірив у свої сили, почав постійно за­йматися різьбярством. Весь вільний час він мандрує по лісах, збирає ко­рені і обробляє їх. Майстер працює над кількома творами одночасно, ко­ристуючись примітивним знаряддям, зробленим із старих ножів. Готові вже речі багато разів поправляє, доповнює, вигладжує. “Я продовжую те,— каже митець,— що розпочала природа, всі мої скульптури з кореня народилися у лісі. Ліс дав їм форму, яку я зауважив, а доповнила моя уява”.

І дійсно, Чайці притаманне уміння схопити якийсь момент лісового жит­тя, передати в ньому найхарактерніше, овіяти глибоко поетичним почуттям. Образи тварин часто набирають у зображенні Степана Чайки людських рис. Примхливих форм корені, позбавлені, здавалося б, образності, наділені у Степана Чайки пластичністю живих істот. В них виявляються різні почут­тя, притаманні людині: радість, здивування, гордість, задума. Кожна нова робота — це свіжа творча знахідка, до якої художник ставиться дуже серйозно. Крім казкових та декоративних композицій, Сте­пан Чайка виконує багато речей ужиткових: полички, попільниці, сільниці. Всі ці предмети митець прикрашає різьбами звірів.

Для творчого методу Степана Чайки властиве об’єднання процесу пі­знання навколишнього світу і особливостей матеріалу — дерева. Саме це допомагає майстрові створити життєво переконливі і водночас фантастичні скульптури з кореня. Розмаїтість цих образів випливає, мабуть, з того, що Чайка майже не знає площинного зображення, основною формою худож­нього мислення для нього є об’єм. Завдяки старанному підбору матеріалу він уникає складання фігур із кількох частин. Для загострення виразності доробляє деякі фрагменти та заповнює площини дрібними зарізами або випалюванням. У коріннях де­рев митець знаходить десятки несподіваних, інколи дивовижних форм. На одних фігурах він залишає кору, дорізьблюючи деталі, на інших знімає її, залишаючи гладеньку поверхню дерева жовто-золотистого кольору. Іноді поверхня сука так нагадує хутро звіра чи пташине пір’я, що її треба залишити без змін.

Творчість Степана Чайки становить зовсім нову, своєрідну галузь. Не­звичайний матеріал, буйна фантазія митця створюють композиції, тісно зв’язані з природою рідного краю, з її казковою красою.

Українські художники

Всі художники
'
Share This