Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ЗЕНОВІЙ ФЛІНТА

1935–1988

Зеновій Флінта

Зеновій Флінта

Зеновій Петрович Флінта народився у 1935 році в с. Токи Тернопільської області. У 1965 році закінчив Львівське училище прикладного і декоративного мистецт­ва (відділення художньої кераміки). Вчителі з фаху: Р. Сельський, К. Звіринський, Т. Порожняк. У 1965—1975 роках працював викладачем кафедри керамі­ки того ж інституту. У 1970 стає чле­ном Спілки художників УРСР. З 1961 — учасник обласних і республі­канських художніх виставок, з 1968 — всесоюзних, а з 1973 — міжнародних. Групові виставки творів 3. Флінти, Л. Медвідя, О. Мінька експонувалися у 1982—1983 роках у Львові, Києві, Вільнюсі, а в 1986 році —у Москві. У 1985 відбулася персональна виставка творів 3. Флінти (живопис, графіка, кераміка) у Львові.

З 1972 року — член правління і голова секції прикладного мистецтва Львівсь­кої організації Спілки художників УРСР.У 1974 нагороджений Почесним ди­пломом на міжнародній виставці кера­міки у Фаєнці (Італія). Працював у галузі станкового живо­пису та художньої кераміки. Твори 3еновія Флінти зберігаються у Львів­ському національному музеї, Львів­ській картинній галереї, Музеї етногра­фії та художнього промислу АН Украї­ни, художніх музеях міст Суми і Кеме­рово, в інших художніх, громадських установах та приватних колекціях в нашій країні і за кордоном.

Гармонію життя і природи в усьому драматизмі їх співіснування Зеновій Флінта утверджує в своїх творах з незмін­ною послідовністю. Він спонукає глядача до роздумів про вічність і незбагненність швидкоплинного життя, змушує пережити мить не­повторного стану душі. Митець любив повторювати: “Важливо, щоб речі і світ постійно обіцяли нам розповісти щось нове”.

Своє ставлення до світу він висловлює оригінальною худож­ньою мовою, що навряд чи має ана­логи у львівській живописній школі. Флінта постійно експериментує, прагнучи гармонійного співвідно­шення простору і пластичних форм, граничної виразності композиції і розмаїття відтінків барв. У своїх картинах він тяжіє до щонайтоншого нюансування, досягаючи тонко зрежисованих колірних поєднань. На противагу більшості художників-прикарпатців, митець обирає стримані, проте емоційно насичені барви. Через одну з якостей ре­альності – колір – Флінта створює у глядача уявлення і про інші влас­тивості натури: про вагомість, статику, хиткість, конструктивну жорсткість предметного світу, про простір. Як відзначала критика, “Зеновій Флінта як художник найбільш різно­бічний і динамічний. Саме ця дина­міка, пошук і привели його до гар­монії, вдумливості. Він надає вели­кого значення композиції, рисунку, ескізній підготовці. Не піддається в своїй творчості спонтанним імпуль­сам”.

Зеновій Флінта написав багато різнотемних пейзажів, – тут і мор­ські краєвиди, і степові, і гірські, і міські. Усім їм притаманна одна характерна риса: художник сприймає природу як щось вічне, непохитне, як прояв краси її велич­них форм і ритмів. З безлічі дета­лей, які творять пейзаж, художник обирає декілька, щоб цим узагаль­ненням примусити глядача відчути простоту гармонії і ритмічність природи. Один з найулюбленіших циклів Флінти – “Хлібне поле”. Перші по­коси, сінокоси… Такі пейзажі роз­гортаються по горизонталі. Перед глядачем одна за одною йдуть кілька зон, що перериваються то тут, то там елементами, які з’єд­нують пейзаж у загальному ритмі. Округлі форми пагорбів, що вті­кають за горизонт, неначе ваблять за собою і знову повертають назад, ніби морські хвилі (“Перші покоси”, 1985).

У кримських пейзажах Флінти виявляється його здатність спів­віднести окремий мотив з масшта­бом усієї землі і неба, відчути плас­тику великих колірних об’ємів, важ­кість громаддя гір, а часом і веле­тенську силу лави, колись вивер­женої з надр на поверхню і застиг­лої примхливим нагромадженням. І на тлі цієї величі виростає творіння рук людських – фортеця (“Крим. Фортеця Судак”, 1981). Цей гірсь­кий сторож на стінах своїх, що запеклись від сонця, несе печать часу, історії. Зіставлення розмаїтих мас, не­звична рухомість ракурсів переда­ють динаміку і особливу атмосфе­ру пейзажу.

Флінті належить ціла галерея ду­же різних за образним вирішенням, психологічно яскравих портретів своїх сучасників. У них проявилися характерні ознаки образної систе­ми живопису митця, які притаманні більшості його робіт. В його портретах немає парад­ної урочистості, вони написані пе­реважно в ліричній тональності і підкуповують теплотою та заду­шевністю. Такий “Портрет доньки” (1985). У ньому остаточно зникають відголоски монументально-декоративного стилю, характерного для творчості митця, на зміну якому приходять м’яке моделювання форм, гнучкіша манера письма. Відмовляється Зеновій Петрович в цьому портреті і від широкої манери жи­вопису та яскравих барв, які він приглушує, наповнюючи теплом оливково-коричневого кольору. По­дібне трактування відзначає і “Портрет батька” (1984), вирішений у сіро-зеленуватій гамі, що надає всьому образу шляхетності.

У Флінти є ціла галерея портре­тів людей мистецтва, з яких на нас дивляться інтелектуальні, своєрідні особистості. Портрет Романа Сельського (1981) не тільки правдиво передає образ і характер прославленого художни­ка, засновника живописної школи, але і вводить нас у напружено-схвильовану атмосферу його твор­чого духу. Тут велику роль відіграє характерна поза Сельського, який любив вести бесіду, відхилившись на спинку крісла або дивана, а також допитливо-зосереджений погляд, точна виразність жесту. Емоційне напруження образу під­силюється активною взаємодією постаті з тлом.

Вагоме місце у творчому життя Зеновія Флінти займала кераміка. У багатьох своїх роботах митець спирається на зразки народної творчості. Саме звідси приходять сюжетна розмаїтість і стильове вирішення в його работа. Взаємодія форми і кольору орга­нічна в кращих творах митця, таких як “Декоративна тарілка”, “Маки” (1976), декоративний пласт “Архі­тектура Львова” (1979) та ін.

Книги про Зеновія Флінту:

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
'
Share This