АНДРІЙ ГЕТА

1926

Андрій Гета

Андрій Гета

Андрій Васильович Гета народився 25 грудня 1926 року в селі Старі Санжари на Полтавщині. У 1930 році сім’я переїхала на Донбас. Потяг до малювання Гета відчув з дитинства. Класний керівник і художник-аматор Максим Іванович помітив обдарування учня і порадив йому поступати до Дніпропетровського художнього училища. Але почалася війна, і плани про художню освіту довелося відкласти на невизначений час. Через два роки юний зв’язківець зайняв місце в солдатському строю. Фронтовими дорогами дійшов до Відня, а після Перемоги довелося ще довгих п’ять років відбувати строкову службу. Спочатку в Болгарії, а потім в Німеччині. А мрія стати художником не покидала юнака. Щасливі обставини допомогли в цьому: і в Болгарії – в Софії, і в Німеччині – в Потсдамі мав змогу відвідувати образотворчу студію і вчитися у професійних художників, зокрема у Олександра Тимофійовича Кнюха, киянина, який був на той час начальником Будинку офіцерів у Потсдамі.

У 1947 році на виставці армійських художників у Німеччині за два етюди і картину “Подвиг зв’язківця” здобув другу премію і був переведений продовжувати службу в художній відділ редакції газети “Советская Армия” .

Після демобілізації, у жовтні 1950 року, Андрій Гета їде до Києва продовжувати освіту. Вчиться у вечірній середній школі і відвідує художню студію, якою керував Георгій Киянченко. Одружується. Дружина Марія Ракітіна підносить 25 грудня 1951 року, в день народження чоловіка, по­дарунок – народжує сина Сергія, майбутнього відомого художника. Андрій Васильович поєднує навчан­ня з роботою в художньому відділі редакції газети “Молодь України”, а потім художнім редактором журналу “Дніпро”.

У 1962 році здобув вищу освіту в українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова за спеціальністю художник-графік. Учителем з фаху був М.І. Іванов.

Андрій Гета виконує ілюстрації та оформлення до книг. У своїх роботах використовує різні графічні ма­теріали: графітний та вугільний олівець, туш, сангіну, пастель, акварель, гуаш тощо. До олійних фарб звер­тається вряди-годи, хоч ніколи не полишає їх зовсім. Становище змінюється, коли надходить пенсійний вік, і він будує майстерню в селі Салтикова Дівиця на Чернігівщині. Тут у будь-яку пору, а особливо восени, знаходив Гета мо­тиви для свого живопису. Недаремно серед його доробку чи не половина – це осінні пейзажі.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »