ПАРАСКА ХОМА

1933-2016

Параска Хома

Параска Хома

Творчість майстрині з села Чернятин Івано-Франківської області мистецтвознавці ставлять поруч з роботами Ганни Собачко-Шостак, Катерини Білокур, Марії Приймаченко, Надії Білокінь, Тетяни Пати. Малювала Параска Петрівна з дитинства, але громадськості її творчість стала відома у 1968-у році, коли її син Ярослав, учень Косівського училища прикладного мистецтва, показав малюнки матері своєму вчителеві – професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за сприяння директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми. Тоді художниця працювала з особливим піднесенням: за два місяці створила десятки малюнків серій “Квіти”, “Жоржини”, “Гвоздики”, “Соняшники”, “Маки”, “Чорнобривці”, “Садові квіти”, “Квіткові пісні”, “Врожай”, “Павичі в квітах”, “Півник”.

Твори Хоми відзначаються безкрайньою фантазією, соковитістю кольорів, вільною симетрією, невимушеним ритмом, умінням декоративно вирішувати площинність зображення. Від природи позичає майстриня настроєві та колористичні мотиви, відкриваючи безмежні декоративні можливості навколишнього світу. Параска Хома, як і славнозвісні в Україні петриківські майстри, створює свої квіткові композиції без попередньо наміченого контуру, не послуговуючись ніяким мірильним інструментом.

В творчому доробку художниці – понад 5 тисяч творів, що зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина; в приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії.

“Я малюю для радості, – каже Хома. – Пишу по пам’яті. Побачу десь квітку цікаву – замалюю собі, може, колись знадобиться… Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах. Хто розуміється, той побачить настрій, а хто ні, то ні. Усе хочу щось нове малювати. Найбільше роблю взимку. Як беруся, то не можу лишити, поки не зроблю. Як уже візьмуся, то повна голова, ще ту не скінчила, а вже друга настигає… Питають, як я компоную. Я вкладаю квіти, як садівник, на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки півоній або жоржин. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку. От, наприклад, я ніколи не виділа любистку, хоч і чула, що є така косиця. Так я собі видумала його. Бачите, такий зеленувато-жовтий, довгастий, трохи схожий до листя конвалії. Адіть, яка краса…”

Книги про Параску Хому:

Українські художники

Всі художники
'
Share This