КСЕНІЯ КОЛОТИЛО

1916–2007

Ксенія Колотило

Ксенія Колотило

Ксенія Іванівна Колотило народилася 5 квітня 1916 року на Буковині у мальовничому гуцульському селі Підзахаричі у сім’ї священика-просвітителя. Дитин­ство її минуло серед розкішної карпатської природи на березі Черемошу.
Світлооке дівча з Підзахаричів змалечку припадало до життєдайного джерела народної творчості, жа­дібно вбираючи в себе його безцінні скарби: спі­ванки, казки, легенди про народного оборонця Олек­су Довбуша та міфічних істот — чугайстрів, водя­ників, русалок, якими в народній уяві так щедро “населена” природа Буковини. Та найбільше кохалася допитлива Ксеня у барви­стому світі народної вишивки — одвічному спадкові, що, як колискові пісні, передається від матері до доньки, від бабусі до онуки. Вишиванки ж бо су­проводжували людину від колиски до труни. Дівчина, наприклад, обов’язково мала вишити доволі сорочок і рушників, щоб обдарувати ними свій весільний почет.

У шість років Ксенія пішла до першого класу народної школи, де вчителькою була дружина буковинського письменника Данила Харов’юка. В школі вважалася “знавцем” у вишиванні, а по закінченні навчання знала вже всі місцеві техніки вишивання. На десятому році життя Ксеня пішла до гімназії у Чернівцях, де, крім загальних предметів, були уроки малювання та ручних робіт, а в кінці навчального року організовувалися виставки, на яких роботи Ксенії відзначалися нагородами. Пробувала також малювати аквареллю й олією, та все ж найкраще виходила вишивка.

На канікулах ходила у гори, збирала у гуцульських майстрів різні узори і формувала свою власну збірку, до чого її, як каже Ксенія Іванівна, заохочувала видатна письменниця Ольга Кобилянська, у котрої вона частенько гостювала разом з батьками у Чер­нівцях. Вийшовши 1935 року заміж за селянського хлопця, студента-філолога Чернівецького університету Ва­силя Колотила, потрапила в сім’ю, де вміли цінувати народний стрій і самі його творили. Потім, 1939 року, доля закинула Ксенію до Відня, де її чоловік навчав­ся в аспірантурі, по закінченні якої залишився там на викладацькій роботі.

На чужині не тільки не притамувалося, а ще більше загострилося відчуття рідного краю, рідного кореня. Ксенія Колотило весь свій вільний час віддається улюбленій роботі. У збірці майстрині понад 600 узорів. Справді щиру і висококваліфіковану допомогу й підтримку завжди має Ксенія від свого чоловіка — друга і порадника у всіх її мистецьких починаннях. Подружжю вдалося створити у Відні невеликий осередок української народної культури. Їхня домівка перетворилася на музей гуцульського мистецтва.

В Австрії кожного року в серпні традиційно про­водяться “Культурні тижні”, під час яких виставляю­ться роботи Ксенії Колотило. Ці виставки мали вели­кий успіх також у Голландії, Німеччині, Швейцарії та Бельгії. Виставки робіт майстрині також експонувалися у Києві та Чернівцях, а її збірка української народної художньої вишивки увійшла до наукового і культурного в Україні.

У творах Ксенії Колотило розкривається високий художній рівень орнаментального мистецтва гуцуль­ської вишивки, її поліхромність, дивовижна сила декоративного звучання. Роботи майстрині, зберігаю­чи народні традиції, вирізняються несподіваністю ко­лірної гами, ніжним ажуром, вражають новизною композицій і завжди витонченою майстерністю.

В доробку Ксенії Іванівни є цілі картини, “мальовані голкою” без підготовчих начерків. Недарма кажуть, що майстриня, творячи голкою узори, раз по раз коле собі пальці і краплі її крові пломеніють на вишивці. Вогнем цієї самовідданої любові Ксенія Колотило захоплює багатьох своїх шанувальників і учнів, які продовжують справу її життя.

Українські художники

Всі художники
'
Share This