Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

БОРИС КОСАРЕВ

1897–1994

Борис Косарев

Борис Косарев

Творчий шлях українського художника, сценографа Бориса Косарева почався в переддень Першої світової війни. Художникові довелося пережити революцію, голод 1920-о, репресії 1933-37 років, моральне й фізич­не знищення друзів, близьких, колег. Випробування зробили його замкнутим, навіть обережним, але вони не знищили його душу, не надщербили його творчу волю. Всупереч усьому він прожив довге мистецьке життя.

Мистецький шлях Бориса Косарева, в якому 1920-м рокам належить ключове місце, відкриває безліч імен, подій, явищ, історичних фактів, легенд. Трансформація його твор­чої особистості відбувалася в авангардистській культурі, у колі таких її представників, як Велимир Хлебников і Давид Бурлюк, Микола Асєєв і сестри Синякови, Василь Єрмілов і Борис Глаголін, Олександр Хвостенко-Хвостов і Анатоль Петрицький, Олександр До­вженко й Данило Демуцький. Художник постає типовою фігурою вітчизняного авангар­ду, разом із тим, дуже своєрідно відгукуючись на новації часу. У своїй творчості 1920-х років він окреслив, образно кажучи, коло. Його входження до нової живописної естетики й останні роки існування у просторі авангарду позначені співпричетністю до мистецтва національно-народної зображальної стихії; та й захоплення новими перспективами, які відкривали кубофутуризм і конструктивізм, Косарев пропускав крізь власне ставлен­ня до традиції. Початок його театральної практики на професійній сцені було покладено оформленням постановки “Бранд” за п’єсою Г. Ібсена (1918), у декораційному вирішенні якого художник органічно поєднав авангардистські формальні принципи з традиціями дав­ньоруського іконопису. Останнім театральним проектом Бориса Косарева було оформ­лення сценічного простору до вистави М. Крушельницького “Ярослав Мудрий” за п’єсою І. Кочерги (1947): джерелом натхнення для митця став архітектурний образ Софії Київської, трактований ним в узагальнених, монументальних формах, із виразними вкрапленнями монументально-декоративного живопису й народного мистецтва.

Задіяний у сценографію на початку свого творчого шляху, Косарев наполегливо повертався до театральної практики. Сценічними постанов­ками вимірювався його час, творча історія. Театр багато в чому визначив сенс його худож­ніх поривань. Разом із Олександром Хвостенком-Хвостовим художник заснував харківську школу театрально-декораційного мистецтва. Проте рушійною силою творчості Бориса Косарева був живопис. Його практичним і теоретичним осмисленням сповнені як творчість, так і педагогічна практика. Попри те що він не створив великих по­лотен, – у малярських студіях художника пріоритетними є пейзаж і натюрморт – ті жанри, в яких відбувався постійний діалог з натурою. Вони стали й лабораторією випробування колажних прийомів на шляху оновлення художньої мови.

Фотографія ж виникла на маргінесах творчого світу Бориса Косарева і виконувала функції блискавичного етюду з натури. Утім, майстерні фотосерії збагачують творчий доробок Косарева 1920-х років. Вони дату­ються знаменним 1929 роком, який позначився масштабними соціокультурними змінами. Його багатокадровий репортаж “Сорочинський ярмарок” доповнює панораму української фотографії і як документалістика входить до анналів історії країни. Такою ж вагомою стає велика серія, створена під час зйомок фільму Довженка “Земля”. Цей багатовимірний репортаж показує найвизначніших персонажів мистецької сцени цього часу: Олексан­дра Довженка й Данила Демуцького, Юлію Солнцеву, Лазаря Бодика й Василя Хмурого, акторів Степана Шкурата й Петра Масоху та багатьох інших. Досвід, здобутий Косаревим під час зйомок, мав відчутні наслідки в подальшому розвитку художньої мови митця. У ній простежується колосальний вплив Довженкового світу на його художні принципи. Ціка­вість до світлопису Косарев зберігав протягом усього життя. У 1950-і роки він опановує кольоровий процес у фотографії, знову знімаючи краєвиди та натюрморти. В останні десятиліття свого життя він навіть мав задум створити “фотофреску”.

Книги про Бориса Косарева:

 

 

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
'
Share This