АНАТОЛІЙ ЛИМАРЄВ

1929–1985

Анатолій Лимарєв

Анатолій Лимарєв

Анатолій Григорович Лимарєв народився 1 квітня 1929 року в м. Амвросіївка Донецької області. Відразу ж після війни приїздить до Києва. У 1946-1951 роках навчався у Київській художній школі ім. Т. Г. Шевченка. У 1957 році закінчив Київський державний художній інститут, де навчався у майстерні живопису Сергія Григор’єва. Живе і працює у Донецьку. В 1968 році, вже сформованим художником, повертається до Києва.

Усе краще в творчості Лимарєва пов’язане з Києвом і Донеччи­ною. Донбас постає у його творах не індустріальним, а сільським, польовим і степовим, саме таким, яким запам’ятався з дитинства, яким пізнавався у зрілому віці під час щорічних поїздок до матері і родичів у села. На Донбас він їздив не відпочивати, а працювати. Ця земля стала його справжньою майстернею, невичерпною темою творчості.

Анатолій Лимарєв любив писати сонце. Воно у нього своє — дієвий образ світла у просторово-часовому середовищі картини, космічне і земне, у різних персоніфікаціях. Сонце митця проте ніколи не буває нейтрально-теплим, пасивним. Як у народному мистецтві солярний знак та інші символи сонця є образами народження нового, пробудження і становлення життя, так і у Лимарєва сонце і його світло осмислю­ються сповненими майже язичницької животворної сили. Товариші називали художника “українським Ван Гогом” і “сонцепоклонником”.

Київ постає у його творах не централь­ною, історичною частиною, а в образі новобудов, житлових масивів. Масив Лимарєва — складний синтетичний образ. Це — майбутнє міс­то. Поки що лише забудована частина поля, де гуляють вітри, напоєні польовими пахощами землі, світить надто відкрите сонце. Однак, худож­ник віднаходить тут особливу естетику, зображуючи будівлі здебільшого такими, якими вони видаються з вікна міської квартири: дещо оголено-компактними, оповитими свіжим ранковим повітрям, із сонцем, відби­тим у шибках, де зрештою немає вулиць у тому значенні, яке вони тра­диційно набули у старих містах, де сусідства випадкові.

Твори Лимарєва — складні й розмаїті не тільки за живописом і тематикою, а й за внутрішнім образно-смисловим змістом. Ними худож­ник, сходивши нелегкі життєві і творчі шляхи, часом збиваючись на манівці сумнівів у собі і вагань в істинності свого призначення, та знову набуваючи впевненості у своїй творчій правоті, прагнув дати відповідь на вічні запитання життя. Проте не лише прагнув дати від­повіді, а й сам запитував життя, часом з тривогою і болем, оскільки любив його, із пристрасною несамовитістю відстоював усе світле, чесне і людяне в ньому.

Перша персональна виставка творів відбулася посмертно у 1988 році.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »