Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ОЛЕКСА ШАТКІВСЬКИЙ

1908–1979

Олекса Шатківський

Олекса Шатківський

Олекса Сміх-Шатківський у 1931-1939 роках нав­чався у Варшавській академії красних мистецтв. Його вчителями були Скочиляс, П. Прушковський, Л. Вилучковський. Був членом групи “Спокій”. 1939 року повернувся з Варшави до Почаєва, де вчителював та продовжу­вав художню практику. Після закінчен­ня війни працював у Тернопільському драматичному театрі. Від 1946 року жив у Львові, викладав в Інституті при­кладного та декоративного мистецтва, Українському поліграфічному інсти­туті ім. І. Федорова та училищі при­кладного мистецтва ім. І. Труша. Наприкінці 1950-х років у малярській манері майстра відбулися суттєві змі­ни, він створив неперевершені за силою образності зразки живописних та графічних творів. Поряд із основними темами — ліричний пейзаж, натюрморти (переважно квіти) — він звертався до зображення портретів класики української культури, великих постатей української історії, народних звичаїв.

Велика і розмаїта творча спад­щина митця належить до провідних у розвитку національного мистецтва другої половини XX сторіч­чя. Упро­довж цілого свого творчого життя Шатківський бачив себе у мистецтві без фіксованого розмежу­вання між практикою маляра і графіка. У цьому сенсі його творчий доробок не є ви­нятковим прикладом в історії українського мистецтва, але наочно ілюструє рідкісну цілісність авторської світоглядно-естетичної позиції – в ширшому розумінні слова, й однаковою мірою стосовно обидвох частин його мистецької спадщини – малярства і графіки, які нині вже належать до класичних надбань української культури XX століття.

Визначальною ознакою цієї позиції можна вважати усвідомлювану О. Шатківським і принципову для нього закоріненість у пластах землі, природи, народного по­буту й історії рідного Почаєва навіть тоді, коли він навчався у Варшаві (1931-1938) чи майже половину життя мешкав і творив у Львові (1946-1979) – це по-перше; по-друге, і це вже стосується не так тематики, як об­разного трактування його творів, – доміну­вання особливо характерної для нього лірико-поетичної тональности мистецької мови, незалежно від жанрових ознак тієї чи іншої роботи. Остання риса – особливо прикмет­на, оскільки саме така властивість виразно прочитується у багатстві духовної спадщи­ни українського народу і є чи не домінант­ною в структурі його національно-естетич­ного ідеалу.

Сам Олекса Якович вважав, що маляр у процесі професій­них студій обов’язково мусить освоїти стан­кову графіку. У подальшому, після років навчання, Шатківський власним прикла­дом переконливо продемонстрував слуш­ність цього постулату, тим паче, що з часом він виробив такі прикмети технічного вико­нання своїх малярських і графічних творів, які не лише дозволяють впізнати манеру їх автора, але й у багатьох випадках надають їм невловимої образної подібности.

Книги про Олексу Шатківського:

Українські художники

Всі художники
'
Share This