Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ІВАН СКОЛОЗДРА

1934–2008

Іван Сколоздра

Іван Сколоздра

Іван Миколайович Сколоздра народився 5 квітня 1934-о року на Львівщині, у селі Розвадові, яке розкинулося на мальовничому узбережжі Дністра. Був п’ятою дитиною у сім’ї. Після закінчення сьомого класу пі­шов працювати на місцевий кахель­ний завод. Саме тут відчув першу радість творчості. Брав глину і лі­пив пташки і коники і цим ніби про­довжував своє коротке дитинство. Потім була служба в армії, згодом – навчання у школі кіномеханіків у Львові. Вчився всього один рік. За цей час встиг побувати в музеях, театрах, зацікавився оперою, бале­том, почав збирати свою бібліотеку. По закінченні школи кіномеханіків почав працювати у Палаці культури цементників у Миколаєві, що за два кілометри від його рідного села. Іван Миколайович згадує: “Багато кінофільмів довелося демонструва­ти, багато надивитись різних сюже­тів. І ось в один з вечорів у кіножур­налі побачив, як скульптори ліп­лять з глини. Згадав свій кахельний завод, свої перші спроби ліплення. В душі щось ожило. Я дістав таку охоту до скульптури, що вже хоті­лось хоч щось виліпити. Наступного дня раненько пішов на завод, взяв глину і почав ліпити… Відтоді я по­чав займатися скульптурою”.

Згодом скульптури Івана Сколоздри по­казували на обласних, республікан­ських та всесоюзних виставках на­родного і самодіяльного мистецтва. Про нього з’явилися публікації у журналах і періодичній пресі. Як і пізніше для своїх живописних ком­позицій, сюжети для скульптур Іван Миколайович черпав у звича­ях і побуті народу, його історичному минулому і сьогоденні. Випалював свої скульптури у печі кахельного за­воду. Скульптура Сколоздри має жанровий характер. Його творам властива влучна характеристика пер­сонажів, гумор. Він звертається до тем материнства, дитинства, мотивів весілля, гамірного ярмарку, мисливських розваг, до фольклорних і літературних сюжетів, портрета.

До живопису на склі Іван Сколоздра звернувся в другій половині 1970-х років. Тоді на повну силу, навіть дещо несподівано для нього і тих, хто знав його творчість, заяскріла ще одна грань таланту народного митця. Художник говорить: “З часом захотілось чогось більшого, розкривати красу життя через колір. У глині я вже не міг сповна виразити свою душу, свої почуття, думки… Я почав шукати чогось нового. Пробував займатися ткацтвом, малювати картини. Те, чого прагнув, прийшло зовсім несподівано. Якось робив порядки на горищі і там знайшов дві старі ікони, мальовані на склі. Вони мене просто заворожили. Вночі я пробуджувався і в уяві бачив майбутню картину, яку я намалюю на склі”.

Для набуття навичок доводилося робити копії з ікон. З часом рука майстра стає вправнішою, розкріпачується мислення, з’являється впевненість у лінії, урізноманітнюється сюжетний репертуар, визначається улюблена тематика творів, окреслюється індивідуальний стиль. Сколоздра у своїй творчості виступає носієм народних традицій і розвиває їх на основі власних естетичних уявлень. Як особистість він формувався у народному середовищі. Однак Сколоздру не можемо віднести до типу народних майстрів, що успадкували родинні традиції або були продовжувачами давніх колективних традицій певного мистецького осередку народної творчості. Він не має ніякої художньої освіти, його духовний світ, рівень загальної культури, кругозір визначають суть творчості як свідомий зв’язок з традиційним живописом на склі у формальному та стилістично-образному плані. Пластично-образне вирішення живописних композицій Івана Миколайовича генетично пов’язане з давніми традиціями українського народного малярства на склі. Його живопис приваблює свіжістю, дзвінкістю барв і водночас тональною злагодженістю. Картини Сколоздри дивують невичерпністю сюжетних ситуацій, душевною теплотою. Характерно, що для кожного твору, залежно від сюжету, він знаходить відповідну колірну гаму і композиційний варіант.

Іван Миколайович малює свої картини олійними фарбами на звичайному віконному склі. Пензлики для роботи виготовляє переважно сам. Фарбу розводить олією домашнього виробництва. Контури майбутньої композиції наводить тушхию. Малює здебільшого відразу на склі без попереднього ескіза на папері. Митець розповідає, що перед тим як приступити до малювання картини, він уже бачить її у своїй уяві.

З-під пензля майстра вийшли картини, на яких відображено трагічні сторінки історії України, героїчний епос козаччини, дороги чумаків, обряди і звичаї, образи творів Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Богдана Стельмаха, портрети майстрів народної творчості. У своїй творчості Іван Сколоздра звертається до героїчного епосу українських народних дум. його хвилюють образи народних співців — кобзарів, хоробрих козаків — самовідданих борців за долю рідного народу.

Творчість Івана Миколайовича Сколоздри — самобутнє явище сучасного народного образотворчого мистецтва, вона має глибокі корені, що спираються на високу культуру традицій.

Книги про Івана Сколоздру:

Українські художники

Всі художники
'
Share This