БОГ ЗНА - АЛЬБОМ УКРАЇНСЬКОГО НАЇВУ


Придбати зараз

ГАННА ВІНТОНЯК

1941

Ганна Вінтоняк

Ганна Вінтоняк

Твор­чість Ганни Вінтоняк, ху­дожниці з Коломиї Івано-Фран­ківської області, — непересічне художнє явище з погляду розвитку класичних традицій мистецтва гуцульських тканин та одягу. Успіх майстрині — це резуль­тат складного процесу формування твор­чої індивідуальності. Її шлях до мис­тецьких вершин позначений настирли­вими пошуками, копіткою щоденною працею.

Народилась Ганна Григорівна 1941 року в селі Космач Косівського ра­йону—-уславленому центрі народної творчості Гуцульщини. Змалку полюби­лася їй казкова карпатська природа, поетичний фольклор, суворий, нелегкий побут горян. Дивовижний світ краси природи і краси людських помислів, колективний художній досвід села були своєрідною школою для Ганни Григорівни. З дитин­ства вона засвоїла від бабусі і мами мистецтво розпису писанок і ткання. Відчула велику втіху від того, що зумі­ла легко відтворити складну мову геометричного орнаменту, вишивати узори прославлених космацьких уставок, тон­ко прясти льон і вовну, швидко ткати орнаментальні “ільчасті” та “смерічкові” верети. Навчилася бачити, що і з чого можна зробити, відчула потребу завжди працювати гарно, мати в усьому легку руку.

Поступово майстриня виробила собі тонке відчуття специфіки різних матері­алів, оволоділа їх таємницями, навчила­ся передбачати результати своєї праці. Ганна Вінтоняк наділена інтуїцією ро­зуміння матеріалів. Особливо це стосу­ється ниток. Вона їх уважно готує, про­думує, з чого їх випрясти і що з них виткати. Нитки в руках майстрині — це своєрідне джерело поезії. Це основа життя її творів. “Нитку треба знати, нитку треба любити, щоб вона, як золо­та струна, бриніла у витканих полот­нах”,— говорить майстриня. Вона пра­цює над нитками дуже старанно й дов­го. Пряде найчастіше з овечої вовни, часом з льону. Щоб випрясти нитку, сортує різні за якістю і кольором во­локна — як з овечої вовни, так і з ін­шої пряжі.

Ганна Григорівна особливо багато працює над кольором ниток. То дома­гається винятково ефективного звучан­ня природних кольорів, то їх відтінків, то фарбує нитки рослинними або ж хі­мічними барвниками. Майстриня здій­снила чимало своєрідних дослідів, на­вчившись фарбувати нитки в барвниках з кори дерев і отримувати бажаний від­тінок.

Матеріали для фарбування вона ви­користовує такі: дубову й вільхову ко­ру, цибулиння і горіхову шкаралущу, ромашку, галун, польові квітки зановіть тощо. Двадцять відтінків отримує від фарбування ниток в корені марени, ві­сім — у цибулевій шкаралущі. Залежно від протрав та часу фарбування нитки мають численні відтінки різних кольо­рів. Художниця знає секрети і закони фарбування ниток, сушіння їх.

Творчість Вінтоняк можна умовно розділити на два періоди: чернівецький і коломийський. У 1970-х роках вона успішно працювала майстром худож­ньої вишивки у художньо-виробничій майстерні міста Чернівці. Брала участь в обласних, республіканських, всесоюз­них виставках. Вишивала рушники ви­ставочного характеру переважно на ос­нові традицій народної вишивки Буко­вини. Під час поїздок по Чернівецькій об­ласті їй вдалося познайомитися з кла­сичними тканинами — буковинськими намітками XVIII ст. Їхня краса полони­ла творчу уяву майстрині. Вони стали джерелом її дальшої науки, натхнення і захоплення й після переїзду до Коло­миї, де Ганна Григорівна поряд з виши­ванням все більше часу почала присвя­чувати тканню верет типу космацьких “ільчастих”, білого сукна, біло-сірих ліжників.

Багато енергії вкладала Ганна Вінтоняк у справу розвитку народних промислів Гуцульщини, зокрема в організацію ви­робничо-художніх майстерень Коломиї, часто виступає з лекціями, консультує молодих майстрів.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Share This