Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ЄВГЕН ВОЛОБУЄВ

1912–2002

Євген Волобуєв

Євген Волобуєв

Найбільш ранні роботи художника датуються 1947 ро­ком. У цей час 35-річний митець лише починав пра­цювати по-справжньому. Так склалося, що по закінченні Харківського художнього технікуму Є. В. Волобуєв у зв’язку з реорганізацією вузів був змушений навчатися протягом дев’яти років. У Харківському, а згодом у Київському художніх інститутах його вчи­телями були Ф. Г. Кричевський, М. А. Шаронов, Д. М. Шавикін, І. М. Плещинський.

З 1939 року перші твори молодого художника експо­нувалися на обласних виставках у Харкові та Києві. Дальшій творчості молодого митця стала на перешко­ді Велика Вітчизняна війна, учасником якої йому ви­пало бути. У 1947 році Євген Всеволодович вперше стає експонентом республіканської виставки.

Визначальними рисами творчості художника є одухо­твореність усього сущого і подолання ілюзорності за­ради живописного синтезу. Чільне місце в доробку Є. В. Волобуєва посідають пейзаж і натюрморт. Невигадливі за сюжетом, вирі­шені у скромній колористичній гамі, твори художника тяжіють до великої форми і набувають значення прит­чі про духовну цінність Природи. Психологізм харак­теристик у контексті полотен Волобуєва є синоні­мом духовності. Об’єктом уваги художника найчастіше стають ті дари та вияви природи, що передусім впли­вають на поетичні настрої людини — дерева, квіти, плоди, птахи.

Ставлячи і вирішуючи складні художні завдання, ми­тець шукає засобів спілкування з глядачем. І в цьому спілкуванні дійово активна роль належить його світо­сприйманню. Поетична розповідь для художника — не форма споглядального замилування чи імператив­ного ствердження. У просторі його творів завжди за­лишається місце для співтворчості глядача. Але ху­дожник чітко визначає напрямок, у якому розвиває­ться цей діалог. І не лише вибором теми, але й ракур­сом контакту.

Постать Волобуєва завжди стояла відокремлено від мод­них впливів та поширених тенденцій. Зокрема, його творчість поминула характерна для українського жи­вопису декоративна стихія, що йде від захоплення на­родним мистецтвом. Контрастність локальних фарб, площинна стилізація поза сферою його колористичних пошуків. Його розумінню прекрасного відповідають на­дійна грунтовність та архітектонічна завершеність утилітарних речей прикладного мистецтва. Митець естетизує гідність простоти, з якою скромні предмети виконують певні функції.

Євген Волобуєв сформулював для себе чотири основні чинники побудови картини: “гострота композиції, про­зорість, кольоровість і світлість”. Його творчость вирішує основні проблеми, що хвилю­вали митця протягом багатьох років. Демократизм, внутрішня сила і контактність, позбав­лена декларативності, разом з щирістю талановитого живописця роблять кожен його твір неповторним. Зрозумівши таємницю чарівли­вості світу Волобуєва, глядач відкриє по-новому красу життя у різноманітних його проявах.

Був чоловіком Олени Яблонської – сестри Тетяни Яблонської.

Українські художники

Всі художники
'
Share This