Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ВІКТОР ЗАРЕЦЬКИЙ

1925–1990

Віктор Зарецький

Віктор Зарецький

Закінчив у 1953-у році Київський художній інститут (майстерня С. Григор`єва). У 1953–1957-у роках викладав у цьому інституті. Разом з дружиною Аллою Горською був одним із лідерів шістдесятницького руху. Після вимушеного від`їзду Леся Танюка до Москви Зарецький з 1963-о року – голова Київського клубу творчої молоді. Відкрив 1978-о року власну художню студію. Розробив оригінальну педагогічну систему – “Роздуми біля полотна”, текст якої опублікував під назвою “Велике таїнство творчості” в журналі “Образотворче мистецтво” (№1-2 за 1993 рік). В художній студії навчалось понад 200 учнів. Серед них: О. Авраменко, А. Рибачук, А. Савадов, М. Соченко, Л. Піша, Т. Лобода, К. Е. Кунцевич, Ю. Маккавійчук, Т. Галочкіна, Ж. Василевська, Л. Кремінська, С. Тітов, В. Комаджієв, А. Твердий, М. О. Шкарапута та інші. Пережив тяжку особисту драму: 28 листопада 1970-о року за нез`ясованих оюбставин від рук убивць трагічно загинули батько і дружина.

Працював у галузі станкового і монументального живопису: картини – “Шахтарі. Зміна” (1956, цим твором Зарецький поклав край парадно-святковим канонам; зображував шахтарів як людей тяжкої, виснажливої праці), “Шахтарський двір” (1958), “Портрет ланкової П. Сироватко” (1960), “Дівчата” (1962), “Оля” (1969); створив монументальну мозаїку “Прометей” на середній школі №5 в Донецьку (1965-66, у співавторстві з Г. Синицею, Г. Зубченко); портрети В. Касіяна, М. Яцківа (обидва – 1972), О. Горського, І. Заславської, В. Шевчука, Л. Миронової, С. Васильченка (всі – 1973), Р. Недашківської (1974), О. Зарецького (1975).

Наприкінці 1970-початку-1980-х років Зарецький звернувся до мистецтва сецессіону (зосібно до спадщини Густава Клімта), художня система якого дала поштовх новому етапу європейськоїї пластики. Спираючись на українську національну традицію, Віктор Іванович активно використовував притаманну цьому стилю модерн символічну мову. Серед творів: портрети О. Кравченко (1986), Л. Козаченко, Т. Цимбал (всі – 1987), Т. Дем`яненко (1988), Р. Недашківської (“Актриса”, 1989), “Сон-трава” (1986), “Весняні клопоти”, “Літо”, “Солдатка”, “Ой, кум до куми залицявся” (всі – 1986-1987), “Осінь. Конча Озерна”, триптих “Мистецтво” (“Золоті часи мистецтва”, “Металевий рок”, “Після катастрофи”), “Релігії” (“Язичництво”, “Вічний дзвін”, “білобог і чорнобог”) (всі 1987), “Пікнік”, “Голодомор”, “Пам`яті Ганни Собачко-Шостак” (всі – 1988), “Орач. В. Стус”, “Пам`яті Алли Горської” (обидва – 1989-90).

Державну премію України імені Тараса Шевченка отримав посмертно у 1994-у році.

Книги про Віктора Зарецького:

Статті про Віктора Зарецького:

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
'
Share This