Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

СТЕФАН ТАРАНУШЕНКО

1889–1976

Стефан Таранушенко

Стефан Таранушенко

Мистецтвознавець, музейник, видатний дослідник української архітектури, декоративного та станкового мистецтва, пе­редусім дерев’яного будівництва, іконо­стасів.

Народився в сім’ї ремісників. Навчався в народному й міському училищі Лебедина, завершив заочно середню освіту в Охтирській класичній гімназії, заробляючи уроками з латини. Потім вступив на слов’янсько-руське відділення історико-філологічного факультету Харківського університету й закінчив його 1916 року з дипломом першого ступеня. Там слухав лекції відомих учених М. Сумцова. Д. Багалія, Ф. Шміта. Одна з перших студентських розвідок — “Українські рекрутські народні пісні”. За конкурсну роботу “Іконографія українського іконо­стасу“, подану під гаслом “Лебідь”, Таранушенко отримав золоту медаль.

Після державних іспитів, за клопотанням Ф. Шміта, Стефана Андрійовича залишають на кафедрі теорії й історії мистецтв для подальшої підготовки до професури. Влітку 1917 р. Таранушенко вирушає у відрядження на Кавказ, щоб досліджувати архітектурно-художні пам’ятки грузинського та вірменсько­го мистецтва. 1918 р. створює в рідному місті виставку української старовини Лебедина; тут з’являються його перші публікації.

У 1917-1931 рр. працює в установах охорони пам’яток мистецтва й культури. З 1918 р. він — старший асистент, у 1920-1933 рр. — завідувач Харківського музею українського мистецтва. Таранушенко влаштовує науково-дослідні експедиції в усі райони України з метою збирання музейних експонатів, для вивчення пам’яток, ознайомлення із сучасною художньою творчістю. Основними у діяльності вченого стають дослідження народного монументального будівництва, сільського та міського житла. Протягом 1920-1923 рр. він оглянув і сфотографував понад 150 старих осель у Харкові та на його околицях. На основі цих обстежень учений видає низку праць.

Незабаром С. Таранушенка призначають доцентом історико-філологічного факультету Полтавського інституту. Водночас він викладас в Академії теоретичних знань Харкова. 1923 р. опублікував роботу “Покровський собор у Харкові”, яку визнали за дисертацію. Після її захисту в березні 1924 р. Таранушенко завідує сектором мистецтва та керує семінаром аспірантів. Із 1924 р. він — дійсний член кафедри мистецтвознавства, а в 1921-1929 рр. — професор Хар­ківського художнього інституту, співпрацює з визначними київськими мистецтвознавцями Миколою Біляшівським, Данилом Щербаківським, Миколою Макаренком, Федіром Ернстом.

У жовтні 1933 р. Таранушенка заарештували за вигаданим звинуваченням, засудили та вислали на Забайкалля. Лише після смерті Сталіна у 1953 році йому дозволили повернутися в Україну, до Києва, стати науковим співробітником Академії архітектури. Стефан Андрійович отримав маленьке помеш­кання на вул. Димитрова, 6. Заборо­ну друкуватися скасували аж у 1957 році, а 5 вересня 1958 президія Харківського обласного суду переглянула його справу та реабілітувала.

У 1960-і рр. дослідник завершує фундаментальну працю, якій віддав майже півстоліття, – “Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України”. 1970 р. автор передав її у видавництво “Будівельник”, але побачила вона світ лише у 1976 році у скороченому вигляді.

Книги Стефана Таранушенка:

Українські художники

Всі художники
'
Share This