ФЕДІР ВОВК

1847–1918

Федір Вовк

Федір Вовк

Антрополог, етнограф, археолог, мистецтвознавець. Походив зі старовинного козацького роду. Закінчив Ніжинську гім­назію 1865 року, вступив до Новоросійського університету в Оде­сі, через рік перейшов на природничий відділ фізико-математичного факультету Київського університету святого Володимира; там 1871 р. отримав диплом. Згодом студіював у Паризькому університеті — Сорбонні, де 1905 р. захистив докторську дисертацію із природничих наук.

У 1874-76 рр. працював помічником ревізора губернського секретаря у канцелярії Київської контрольної палати; водночас належав до Південно-Західного відділу Руського географічного товариства як його засновник і дійсний член. Працював у археологічній експедиції на теренах Київської та Волинської гу­берній (1875-76 рр.)

Ф. Вовк був помічником В. Антоновича (1834-1908) в організації та проведенні 3 Археологічного з’їзду (Київ, серпень-вересень 1874), де виступив із доповіддю “Отличительные черты южно-русской народной орнаментики”. Цю студію Михайло Грушевський назвав першою науковою працею в галузі народної вишивки.

З 1869 до 1887 р. — один іа активних діячів Громади: дбав про організацію недільних шкіл, видання літератури українською мовою, збирання етнографічних матеріалів. За участь в українському русі Вовк зазнав переслідувань з боку царського уряду й утік за кордон, де перебував понад чверть століття: у Швейцарії та у Франції. З 1899 року він редагував “Матеріали до українсько-руської етнології” й майже в кожному із семи томів вмістив по кілька своїх досліджень, листів або нотаток.

Після захисту докторської дисертації в січні 1906 року повертається до Росії, час від часу приїздить в Україну. Заклав наукову основу української експозиції Руського музею в Петербурзі. Зібрав і впорядкував понад 3000 етнографічних пам’яток: з Буковини та Східної Галичини (1381), Чернігівщини (813), Волині (350), Київщини (155), Катеринославщини та Кубані (160).

Захворів і помер дорогою до Києва у білоруському місті Жлобіно над Дніпром.

Федір Вовк за життя мав міжнародне визнання завдяки своєму творчому до­робку, який нараховує 628 праць, виданих європейськими мовами. У культурологічній спадщині Ф. Вовка віжливе місце належить дослі­дженням орнаментики від найдавнішої доби до новітніх часів; його цікавили візерунки, прикраси, одяг, архітектура стародавніх дерев’яних церков. Учений захоплювався трипільськими жіночими скульптурними зображеннями, вивчав малюнки на мамонтових кістках відкритої ним Мізинської палеолітичної стоянки на Чернігівщині. Високо цінував Вовк Шевченка-художника. Саме йому завдячуємо виданням “Малюнків Тараса Шевченка” в двох томах (СПб, 1914) з передмовою Опанаса Сластіона.

Книги Федіра Вовка:

Українські художники

Всі художники
'
Share This