Перед людиною стоїть світ як незмінний факт дійсності, як непорушна реальність (говір спільножиття), однак у цю непорушну реальність, як дійсність, не можуть увійти двоє, аби винести одну суму, однаково виміряти. Скільки б не увійшло у цю дійсність людей, кожен принесе інакшу дійсність, а інший нічого не принесе бо не побачить нічого дійсного — кожен принесе своє судження про ту річ, яку пішло бачити, їх судження і буде дійсністю яка доводить, що немає того об’єкта, про який йде мова, бо навіть самі судження при взаємному обміні створюють безліч відтінків протиріч. Тому те, що називаємо дійсністю — безкінечність що не має ні ваги, ні міри, ні часу, ні простору, ні абсолютного, ні відносного, ніколи не окресленого у форму. Вона не може бути ані такою що уявляється ані пізнаваною. Немає пізнаваного, і в той же час існує це вічне “ніщо”. Людина ж вічно стурбована тим, щоб все у неї було обґрунтовано, обдумано і тоді тільки приступає до будівництва речі, будуючи її на міцному науково-обґрунтованому фундаменті, забуваючи про те, що міцний фундамент для речі будує на тому, що не має фундаменту. Така його непорушна предметна логіка.
ПІДТРИМАТИ БІБЛІОТЕКУ
uartlib@gmail.com
Позначки
Євмен Пшеченко
Іван Крислач
Анатолій Петрицький
Андрієнко-Нечитайло
Вадим Меллер
Вадим Павловський
Василь Довгошия
Василь Кричевський
Володимир Січинський
Володимир Татлін
Всеволод Максимович
Віктор Зарецький
Віктор Цимбал
Вільгельм Котарбінський
Ганна Собачко
Георгій Якутович
Давид Бурлюк
Дмитро Горбачов
Едвард Козак
Еко
Жан-Клод Маркаде
Зiновiй Фогель
Михайло Андрієнко
Олександр Архипенко
Роман Яців
Святослав Гординський
Український авангард
авангард
академізм
вишивка
вітражі
графiка
гроші
гуцульська кераміка
гуцульське мистецтво
декоративне мистецтво
екслібрис
книжкова ілюстрація
кубофутуризм
музеї Києва
портрет
скульптура
сценографія
українська сецесія
ікона