Казки Леопольда Левицького
Ексклюзив Бібліотеки українського мистецтваТекст: Катерина Лебедєва
Закарпатські казки в ілюстраціях видатного львівського графіка
Український художник Леопольд Левицький творив у Львові; надихався цим містом, його історіями та образами. В середині 1950-х років він багато працював у галузі книжкової графіки, створюючи ілюстрації на історичні теми.
У 1955-у році Левицький виконав ілюстрації до збірки “Закарпатські казки” українського народного казкаря Андрія Калина. Згодом книга перевидавалося чотири рази, але вже під назвою “Казки Верховини”. Леопольд Левицький мав змогу вільно обирати теми для своїх ілюстрацій – до кожної казки художник виконав по одному малюнку у вигляді заставки, завершуючи кожну казку лаконічною, але оригінальною кінцівкою. Близько двохсот таких ілюстрацій зробив майстер до цієї збірки, і всі вони відзначаються оригінальним сюжетом, простою композицією, лаконічною мовою та сміливим володінням технікою пера.
Бібліотека українського мистецтва вперше оприлюднює онлайн ілюстрації Леопольда Левицького до Закарпатських казок. Малюнки Левицького та казки Андрія Калина, який у 7 років залишився сиротою, а до 37-и років був неписьменним, утворюють надзвичайну гармонійну єдність. В яскравих індивудіальних образах Калин втілює найкращі національні риси українського народу – це майстер Іванко, Староста, Мандрівничок, Гарасим, Ружа, Премудра Дуляна і багато інших. Щодо композиції, казки Калина можна поділити на такі, які зберігають традиційну сюжетну схеми; казки, що виникли шляхом самостійного сполучення традиційних мотивів з “калинськими”, і казки оригнінальні, створені самим Калиним. Сюжети не перевантажені побічними мотивами, епізодами, деталями. Композиція відзначається стрункістю і цільністю. Казки динамічні, з соковитим місцевим колоритом, який присутній і у фантастичних елементах. В казках ми зустрічаємо велетнів Сучигору, Кривихащу, опришків, які беруть на долоню героя казки, Мертвий ліс тощо. Леопольд Левицький зображає усіх цих героїв та ситуації так, наче бачив їх на власні очі…