Людина у своїх проявах прагне у думці своїй досягти досконалості, тобто передати дійсність свого збудження, але в той момент, коли проявляє форму, забуває про те, що форма — умовність, у дійсності форми — не існує, як же тоді можливо виявити йому збудження коли збудження не є формою — не має кордонів; друге — припустимо що умовність буде умовною реальністю чи натуральністю, але і в той момент саме збудження умовно вийде всередину форми, але як тільки форма проявлена, робиться мертвою, бо завершила у собі певну досконалість, точніше крок досконалості — думка натомість пішла у збудження іншої форми більш досконалої по виявленню збудження, і таким чином життя ми бачимо у формах як ступінь збудження, але спільножиття бачить у житті предметні, практичні, законні формоутворення — відповідно сутність збудження, як безпредметне у практичній свідомості вважається предметним.
ПІДТРИМАТИ БІБЛІОТЕКУ
uartlib@gmail.com
Позначки
Євмен Пшеченко
Іван Крислач
Анатолій Петрицький
Андрієнко-Нечитайло
Вадим Меллер
Вадим Павловський
Василь Довгошия
Василь Кричевський
Володимир Січинський
Володимир Татлін
Всеволод Максимович
Віктор Зарецький
Віктор Цимбал
Вільгельм Котарбінський
Ганна Собачко
Георгій Якутович
Давид Бурлюк
Дмитро Горбачов
Едвард Козак
Еко
Жан-Клод Маркаде
Зiновiй Фогель
Михайло Андрієнко
Олександр Архипенко
Роман Яців
Святослав Гординський
Український авангард
авангард
академізм
вишивка
вітражі
графiка
гроші
гуцульська кераміка
гуцульське мистецтво
декоративне мистецтво
екслібрис
книжкова ілюстрація
кубофутуризм
музеї Києва
портрет
скульптура
сценографія
українська сецесія
ікона