ВАСИЛЬ БАТЮШКОВ

1894–1981

Василь Батюшков

Живописець. Василь Батюшков із золотою медаллю закінчив у Самарі комерційне училище та поїхав у Санкт-Петербург, щоб вчитися на художника. У 1912—1914 роках він навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Не закінчивши навчання, юнак через туберкульоз легенів переїхав у Москву. Тут у 1914—1916 роках Батюшков продовжив здобувати художню освіту в студії Костянтина Юона. Одночасно він навчався в Московському комерційному інституті.1916 року Батюшкова мобілізували та направили в Одесу. Тут у 1916—1917 роках він навчався в студентській школі прапорщиків. Після закінчення школи Батюшкова залишили при ній помічником курсового офіцера. В Одесі Батюшков виконував художні роботи, оформлюючи вечори та свята.

Від 1917 — на флоті, 1920—23 — командир міноносця, художник Тихоокеанського флоту. У 1927 році переїхав до Москви. У 1935 році очолив оформлювацьку майстерню, а у 1938-му став головним художником низки павільйонів Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Серед найзначніших робіт того часу — участь у створенні панорам і діорами «Штурм Перекопу» (1936). 

У 1943 році Батюшков був заарештований за наклепом і висланий у Кіровську область, РФ. Працював головним художником обласного театру ляльок та у Відділі Художнього фонду СРСР (Кіров). Одружився з донькою В. Косенка. Від 1954 року жив у Києві, оформлював павільйони на ВДНГ УРСР, від 1956 — головний художник павільйонів, згодом – сільськогосподарської  частини виставки. Брав участь у діяльності Мемор. музею В. Косенка. Працював у галузях оформлювацького і театрально-декоративного мистецтва, станкового акварельного живопису. Роботи Василя Батюшкова вирізняються простотою і артистизмом. Акварелі прикметні майстерно віднайденими поєднаннями кольорів у правильному співвідношенні, точністю, легкістю і вправністю пензля; сповнені ритму, що відчувається і в музичному русі ліній, і в зміні кольору, світла. У портретах Батюшков відтворював не лише схожість, а й психічний стан людини, її вдачу; кількома штрихами вмів передати настрій, характерну рису зовнішності (променисті очі в «Жіночому портреті», 1973). Оформив музеїв Лесі Українки та М. Заньковецької у Києві (обидва — 1962) й Т. Шевченка в Каневі (1964). 

Донька художника — Ірина Батюшкова — стала геологом, кандидатом геолого-мінералогічних наук. Тривалий час працювала в Інституті історії природознавства і техніки Академії наук СРСР. Автор понад 80 наукових робіт і чотирьох монографічних досліджень з історії геології.

Книги про Василя Батюшкова:

• В. Батюшков. Каталог. Київ, 1973.

• Василий Николаевич Батюшков. Каталог выставки. Москва, 1974.

• Василь Батюшков. Вибрані твори художника. Альбом. Київ, Мистецтво, 1977.