ЮЛІАН ДОРОШ
1909–1982
Юліан Дорош
Фотохудожник, кіномитець, дослідник, етнограф. Закінчив Львівський університет (1933). Від 1927 року працював у Львові як професійний фотограф. Засновник (1930) та учасник виставок Українського фотографічного товариства у Львові. Брав участь у «Виставці світового поступу» (Чикаго, 1933) і 1-й Всеслов’янській фотовиставці (Загреб, 1935). Написав книги з теорії і практики фотографії «Підручник фотоаматора» (1930), «Побільшення» (1932).
Від 1925 фіксував на плівці сцени з життя й побуту молоді, робив портрети митців і літераторів, які групувалися навколо львівського часопису «Нові шляхи» та родини Крушельницьких; від 1930 року знімав світлини з видами Львова і Прикарпаття, сцени з життя селян Покуття, натюрморти. У 1935 році взяв участь в експедиції у Карпати «Товариства прихильників Гуцульщини»: зробив понад 100 фотокарток з життя покутян і гуцулів, що привернули увагу громадськості.
Від 1930-го займався кіномистецтвом: робив репортажі про важливі події життя українців, короткометражні етнографічні фільми, зокрема «Раковець» (1931), «Гуцульщина» (1933). У 1937 році як режисер і оператор створив перший в Галичині повнометражний художній чорно-білий кінофільм «До добра і краси» (сценарій Р. Купчинського, В. Софронів-Левицького). У 1940-му асистував Олександру Довженку у зйомках докум. фільму на Покутті та Гуцульщині. Після Другої світової війни працював у культурних та наукових установах Львова як фотограф.
Юліан Дорош є автором ілюстрацій в альбомах «Вишивки і тканини» (1960) та «Вбрання» (1961), монографії «Народне мистецтво Західних областей України» Ірини Гургули (1966), співавтором фотоілюстрацій до путівників по Львову (1956, 1960, 1961). Зробив серію мистецьких світлин «Квіти Кайзервальда» — макроплани рослин і краєвиди (1961—63).
Персональні виставки митця пройшли у Львові (1960, 1963), Івано-Франківську (1974) тощо.