ЛЕСЬ ЛОЗОВСЬКИЙ
1900–1922
Лесь Лозовський
Юного художника було вбито у його помешканні на Вознесенському узвозі в Києві в ніч на 22 березня 1922-о року, у віці 22-х років. На подушці поряд із задушеним Лозовським знайшли коштовності.
Лозовський – син акторки. У 1917-у році став одним з перших учнів новоутвореної Української Академії мистецтв у Києві. Вчився у Михайла Бойчука, Олександри Екстер, Вадима Меллера та Георгія Нарбута. З останнім подружився; великий український графік перед своєю смертю у 1920-у році лише Лозовському повідомив секрет особливої темпери. Також Лесь Кирилович товарищував з Лесем Курбасом, Костянтином Піскорським, Михайлем Семенком.
Був відомий портретами Григорія Сковороди та Володимира Леніна, навіть репродукції яких, на жаль, не збереглися. Багато працював у сфері книжкової графіки: створив малюнки до обкладинок збірок поезій Павла Тичини (“Соняшні кларнети”, “Замісць сонетів та октав”, “Плуг”, усі три — 1920-о року видання), В.Кобилянського (1920), М.Коцюбинського (1922), С.Васильченка (1922). Також працював над оформленням нотних видань.
Знаний мистецтвознавець 1920-х років Лев Дінцес у журналі “Шляхи мистецтва” писав про роботи Лозовського: “Мабуть, чи не єдиний і найсильніший учень в Академії, що йому вивчення старих зразків пішло на користь, це Лесь Лозовський, що вчився у Нарбута, а потім у Бойчука. Досконало вивчивши на місці новгородську ікону і прийнявши її не тільки зі стилістично-технічного боку, але й з боку внутрішнього змісту, Лесь Лозовський справді ввійшов у той світ містичних образів, що дала нам російська північ… Трохи своєрідніші книжкові віньєтки Леся Лозовського. Розмальовані його прекрасною темперою заголовні аркуші дає оригінальний, але трохи сильний алфавіт. Взагалі Лозовський дає віньєтки в народнім дусі, не ухиляючись від мікроскопічних деталей, як це робить Марк Кирнарський”.