БОГ ЗНА - АЛЬБОМ УКРАЇНСЬКОГО НАЇВУ


Придбати зараз

Світло і тінь Олександра Пежанського

Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва

Чорно-біла фотографія 1930-х років

Ім`я Олександра Пежанського (1892-1972) маловідоме: по-перше, історія української фотографії ще не написана, по-друге, більшу частину життя митець провів в еміграції. Зараз, коли українці відкривають для себе вітчизняних майстрів ХХ століття, саме час згадати і про Пежанського: його талановиті світлини говорять самі за себе.

Окрім фотографії, він займався архітектурою, малярством, музикою. Змогу побачити фотографії Пежанського маємо завдяки єдиній його доньці — Дарії Ярошевич (народилася у 1936 році), яка ініціювала видання альбому про батька (книжка вийшла у Львові у 1992 році).

Олександр народився 2 листопада 1892 року у Львові, у родині архітектора Григорія Пежанського. Навчався архітектури у Львівській політехніці. У студентські роки як скрипаль гастролював з хором “Бандурист” по містах Східної Галичини. Під час Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. У 1919 році вступив до Української Галицької армії. Наступні роки живе переважно у Польщі та Австрії. Архітектором у Львові (та наближених населених пунктах) працював у 1927-1939 роках — проектував житлові, громадські, культові споруди у стилях модерну та функціоналізму. Був членом Українського фотографічного товариства (1930-1939). Під час Другої Світової війни покидає рідне місто, цього разу — назавжди. Спочатку жив у Польщі, з 1966 року — у США.

Представлені у спецпроекті Бібліотеки українського мистецтва світлини створені у 1930-х роках в Галичині. Демонструють той ритм життя, якого вже нема… Роботи майстерні та новаторські. Звернімо увагу, наприклад, на кадр вулиці, зроблений з верхнього поверху будинку, — прямо як у Олександра Родченко.

Донька Пежанського згадує: “Після війни ми перебували в Польщі. Там у 1950-60-х роках техніка кольорової фотографії була така примітивна, що батько займався тільки чорно-білими світлинами. Спочатку збудував собі свій власний збільшувач, страшно примітивний в порівнянні із теперішніми “чудами” техніки. Була це дерев’яна скринька із жарівкою, лінзою і об’єктивом. Гостроту світлини було дуже важко наставити, папір шпильками прибивалося до стіни — але знімки виходили добрі”.  

Фотографія була одним з багатьох захоплень Олександра Пежанського — можливо, ще й тому він маловідомий як майстер світла і тіні. Сподіваємося, після перегляду його досконалих робіт у вашому переліку визначних українських фотографів стане на одне ім`я більше.

Чорно-біла фотографія Олександра Пежанського