Київ, Веселка, 1970. 52 сторінки.

Чи були ви, діти, влітку коло маленької річечки під лісом? Коли тихо й сонячно, і річечка поміж лозою так лагідно гомонить… Тоді ви сідали при березі й наслухали того ласкавого гомону, — і було вам так якось гарно, мов голубила вас мамина рука… Прислухайтесь, читаючи, — отак ласкаво бринять вірші з оцієї книжечки. Їхня авторка сама дуже любила гомін річки і гірського лісу в Прикарпатті, де вона зросла, любила рідний край і вірші Тараса Шевченка й Івана Франка. А ще дуже любила дітей. Вона стала вчителькою й поетесою, і вірші свої підписувала отак, нібито їх писала дівчинка: Марійка Підгірянка. А написала вона їх чимало за своє довге життя. Малював Іван Остафійчук.