Фарфоровий поп-арт Оксани Жникруп
Ексклюзив Бібліотеки українського мистецтваТекст: Катерина Лебедєва
Джефф Кунс feat. Оксана Жникруп
У 2017 році у мистецькому світі виник скандал: скульптура Джеффа Кунса “Балерина, яка сидить”, встановлена 12 травня біля Рокфеллерського центру у Нью-Йорку, — копія роботи української майстрині Оксани Жникруп (1931-1993). Згодом з’ясувалося, що американський художник з 2010 року має офіційний дозвіл на використання двох робіт Жникруп: “Балерини перед виступом” (1961) і “Балерина Лєночка” (1974) (на основі якої і створив свою “Балерину, яка сидить”).
Хто така Оксана Жникруп? Українка за національністю, хоча і народилася у Читі. Мати була акторкою, батько — державним службовцем, якого у 1937 році розстріляли за звинуваченням у шпіонажі. Родині Жникруп було заборонено жити у Києві, і Оксана навчалася в Одеському художньому училищі. У 1952-1954 роках працювала на Баранівському фарфоровому заводі (Житомирська область), а з 1955-о до 1989-о — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Саме тут сформувався самобутній стиль мисткині та були створені кращі її порцелянові статуетки. Жникруп віддавала перевагу ліричним темам; їй був близький світ балету, танцю, цирку.


Оксана Жникруп належала до числа тих скульпторів малих форм, творчість яких визначала рівень фарфорової пластики в Україні другої половини XX століття. Її роботи часто брали участь у міжнародних виставках.
Оксана Леонтіївна мала витончений смак, любила джаз, дружила з Сергієм Параджановим. Онук мисткині Максим Лозовий стверджує, що в умовах радянської дійсності талант бабусі не міг розкритися на повну силу. “Версія її роботи від Джеффа Кунса змусила би її усміхнутися, — каже Лозовий. — Вона мала надзвичайне почуття гумору”.
Мета спецпроекту Бібліотеки українського мистецтва — ознайомити з творчістю Жникруп: показати не її відомі тиражні статуетки, які й досі можна знайти у кожному другому серванті, а рідкісні, колекційні роботи скульпторки.