Київ, Наукова думка, 1982.

 В монографії досліджується історія української графіки від зародження в 16-у столітті її репродукційних форм (гравюри) до кінця 18-о століття. На широкому фактичному матеріалі висвітлюються проблеми еволюції образної системи та стилів, аналізуються роль реалістичної деталі, питання передачі образу людини, його оточення та побутової ситуації, секуляризації українського графічного мистецтва в цілому. Важливе місце відведене характеристиці формотворчих та виражальних засобів – особливостям малюнку, композиції, трактуванню часово-просторових співвідношень. Детально розглядається жанрова структура – портрет, титульна та текстова ілюстрації, пейзаж та натюрморт, панегірична та геральдична гравюри. Видання багато ілюстроване.