Петро Лінинський. Повернене з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині
Петро Лінинський народився 1 жовтня 1920 року в селі Старині на Яворівщині в сім`ї службовця. Середню освіту закінчив у 1941 році. В час війни працював на різних роботах. З 1947 по 1955 р. відбував ув’язнення в таборах Воркути. Після звільнення повернувся у Львів. У 1957 році працював в Ширпотребі різьбарем по кістці та рогу. Тоді здобув Першу нагороду на Всесоюзному конкурсі сувенірів у Москві. З 1958 року працював консерватором, згодом реставратором у Львівському музеї українського мистецтва. Після ряду стажувань у Москві в 1968 році присвоєно йому звання реставратора найвищої категорії.
Паралельно займався творчою працею в галузі пластики малих форм. З 1963 року став членом Спілки художників, з якої по десяти роках був виключений з ідеологічних міркувань. В тому часі і з тих же причин був змушений покинути працю в музеї. З 1973 року перейшов працювати в Міжобласну реставраційну майстерню, як художній керівник по реставрації станкового і монументального живопису. У 1986 році вийшов на пенсію.
Протягом майже сорока років увесь особистий час приділяв розшуку і реставрації давньої кераміки.