Ужгород, Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пречі, 1993. 44 сторінки.

Книга розрахована на художників, краєзнавців, широке коло любителів народного мистецтва. У ній йдеться про зародження та розвиток художньо-стильових особливостей яксравої галузі українського керамічного мистецтва – пічні кахлі та окремі види облицювальної кераміки періоду 9-19 століть, які створювалися здебільшого міськими (цеховими) ремісниками.

Вершиною даного виду національного мистецтва вважаються пічні кахлі 19 століття. Їх художньо-декоративні та фольклорно-побутові особливості розглядаються під час аналізу таких провідних осередків виробництва кахоль як Ічня на Чернігівщині, Сунки на Київщині, Косів та Пістинь на Підкарпатті, Сокаль на Львівщині. Окремо розглядаються рельєфні теракотові кахлі, створювані на Полтавщині, Слобожанщині та на півдні Київщини.

Для довідок найрізноманітнішого характеру використовувались матеріали Державних історичних архівів та Державних музеїв України і за рубежем, праці відомих українських та зарубіжних вчених.