МАРІЯ СИНЯКОВА

1890–1984

Марія Синякова

В українському мистецтві 1910-1920-х років репрезентує неопримітивістський напрямок. Навчалася в студії Є.Агафонова “Блакитна лілія” (Харків), в студіях І.Машкова та Ф.Рерберга (Москва). Була членом харківської групи “Будяк”, “Викусь”, С.-Петербурзького “Союзу молоді” (з О.Екстер, Д.Бурлюком, К.Малевичем, Н.Гончаровою, М.Ларіоновим). Дружила с Велимиром Хлєбниковим, який присвятив їй ряд поетичних творів, зокрема, поему “Синие оковы”.

Була однією з авторів футуристичної декларації “Труба марсіан” (Харків, 1916), а також членом об’єднання “Союз семи” (Харків, 1918). Брала участь у футуристичному виданні “Лірень”, ілюструвала поезії Григорія Петникова, Олексія Кручених, Миколи Асєєва. З 1920-х років жила в Москві.

“В селі Красна Поляна під Харковом приклеїлося до нас прізвисько “синяки-голяки”, – згадувала Марія Михайлівна. – Влітку бачили нас загоряючими на сонці – цього ще не знали в глибокій провінції. Хлєбников ввів це прізвисько в один зі своїх віршів, але замінив на “синголи”. Коментатор пізніше написав учено, що йдеться про невідоме монгольське плем’я. Смішно. Це ж бо про нас”.

Книги про Марію Синякову:

  • Наївні: Марія Синякова, Віктор Пальмов, Анатолій Сумар. Каталог репродукцій. Київ, Національний центр народної культури “Музей І. Гончара”, 2013.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »