ЙОСИП БОКШАЙ
1891–1975
Життя і творчість художника нерозривно пов`язані з Ужгородом, де він народився та прожив 56 років. Закарпатський художній музей в Ужгороді названо іменем Йосипа Бокшая.
Був дуже плодовитим митцем, створивши понад тисячу живописних полотен. Бокшай — майстер пейзажу, але серед його творів є і жанрові картини, портрети, натюрморти. Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю (“Озеро в горах” (1946), “Синевир” (1952), “Полонина Рівна” (1954). Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит.
Найбільше з пір року він любив осінь. Рідні художника пригадують, що, коли листя починало жовтіти й багряніти, Йосип Йосипович увесь свій вільний час проводив на пленерах, іноді сам їздив у гори… Колеги-художники дуже любили Бокшая за простоту і неперевершені жарти. Він був високоосвіченим, інтелігентним, жвавим, багато читав, але мав і звичайні людські слабості — не розставався зі своєю люлькою і кожні вихідні ходив на футбол. Містом він завжди пересувався пішки, а коли його спитали, чому не купить собі автомобіль, Бокшай відповів: “Бо тоді я буду змушений дивитися на дорогу, а не на пейзажі”.
Доньки художника Катерина й Елеонора пригадують: “Наш батько був дуже великий художник, але ще більший скромник. У дитинстві ми не відчували того, що батько — перш за все митець, більше сприймаючи його за основною діяльністю — як тоді це називалося, професорством. Йосипа Йосиповича дуже поважали в місті. Коли він малював, за ним завжди спостерігали численні дорослі й діти — і всі захоплювалися тим, з якою душевною легкістю й піднесенням він працює над кожним своїм полотном і якими чудовими в нього виходять наші краєвиди”.
У зеніті своєї слави Йосип Бокшай захворів на цукровий діабет і за чотири роки до смерті осліп.
Книги про Йосипа Бокшая:
- В. Курильцев. Иосиф Бокшай. Москва, Советский художник, 1962.
- Г. Островский. Иосиф Бокшай. Москва, Советский художник, 1967.
- Бокшай Йосип Йосипович. Комплект репродукцій з серії “Народні художники СРСР”. Київ, Мистецтво, 1983.