Природа прихована у безкінечності і багатогранності і не розкриває себе у речах, у своїх проявах вона не має ані мови ані форми, вона безкінечна та неосяжна. Диво природи у тому, що у маленькому зерні вона уся, і між цим усе не осягнути. Людина, яка тримає зерно, тримає всесвіт і у той же час не може його розгледіти, незважаючи на всю наочність походження останнього і “наукові обґрунтування”.
Казимир Малевич. Супрематизм (Червоний хрест на чорному крузі). Початок 1920-х років.
