Київ, 2016.

Києво-Межигір’я – символ багатостраждальної та понівеченої вітчизняної історії. З кінця 1930-х і до подій Революції Гідності влада вважала за краще взагалі не згадувати про Межигір’я. Адже тут, на попелищі славнозвісного козацького монастиря, а згодом провідного художнього осередка України, влаштували закриті вілли та резиденції більшовицькі й пострадянські можновладці. Ця книга майже із небуття відновлює широке поле історичних подій, драматичних колізій та мистецьких здобутків. Особливої уваги заслуговують вперше оприлюднені спогади Павла Іванченка, які окрім суто фактологічної користі, дотичної Межигірського художньо-керамічного технікуму, мають самодостатню етнографічну та історико-культурну цінність. Загалом книга Анатолія Заїки — яскравий сплав історичної, краєзнавчої та мистецької розвідки. Автор — архітектор-художник, фотограф, науковий співробітник НЦНК «Музей Івана Гончара». Книга буде корисною мистецтвознавцям, історикам, краєзнавцям і всім небайдужим вітчизняної культури.