Кіноплакати Дмитра Нагурного

Дмитро Нагурний (1946–2019) відомий передусім як живописець, однак у 1970-х роках він створив близько десяти кіноплакатів. Як і його картини, ці роботи вирізняються унікальним стилем митця та бездоганним виконанням.

Плакати Дмитра Нагурного для «Укррекламфільму» вийшли друком у 1976–1977 роках. Для художника, який напередодні закінчив Київський художній інститут і працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва, це, ймовірно, був спосіб додаткового заробітку. Хоча фільми радянських режисерів демонстрували в українському прокаті російською мовою, самі плакати були україномовними. На кожному з них можна побачити фірмовий підпис Нагурного — DN, яким він позначав і свої живописні полотна.

Достатньо поглянути на будь-який із дев’яти плакатів, що зберігаються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, аби зрозуміти: до цієї роботи Дмитро Васильович ставився надзвичайно серйозно. Кожен плакат має складну композицію, опрацьовану деталізацію та виразний образ, що запам’ятовується й передає настрій фільму.

Художник мав доступ до сценарію та окремих кадрів стрічки. Крім того, він міг ознайомитися з літературним твором, на якому ґрунтувався фільм. Наприклад, стрічку «Розколоте небо» знято за романом Вітаутаса Бубніса «Три дні у серпні», головною героїнею якого є українка Поліна. Жіночий образ, абстрактні кольорові форми та сама назва створюють атмосферу психологічної напруги, пам’яті й внутрішнього розламу.

Поєднання портрета й абстракції нагадує монтажний принцип кінематографа. Вертикальні панелі праворуч можна сприймати як фрагменти іншої реальності — спогади, пейзаж, уламки внутрішнього світу або метафоричне «небо», розділене на частини. Жіночий портрет є головним емоційним центром плаката. Він виконаний у чорно-білій манері, близькій до ліногравюри.

Схожий підхід бачимо і в плакаті до фільму «Кафе “Ізотоп”», знятого за повістю Михайла Колесникова «Право вибору», присвяченою будівництву атомної електростанції.

Розмір цього плаката — 115 × 77,5 сантиметра. Він майже вдвічі більший за стандартний плакат формату 60 × 80 сантиметрів і складається з двох частин.

Художній рівень плакатів Дмитра Нагурного подекуди перевищує рівень самих фільмів, для яких їх створювали. Сьогодні митець, імовірно, міг би створювати ефектні плакати до серіалів Netflix — і цілком без допомоги штучного інтелекту.

Катерина Лебедєва, 22 серпня 2026 року. 

Схожі записи

  • Гротеск Леона Копельмана

    Долі людські, як і саме життя, складаються по-різному. У деяких воно ніби бурхливе море, в інших проходить відносно спокійно, без зовнішніх потрясінь. Але цей відносний спокій наповнений різноманітними подіями і щоденною копіткою працею задля улюбленої справи. До певної міри так виглядає зовні канва життєпису відомого буковинського графіка Леона Копельмана. Його життя вмістило і драматичні переживання,…

  • Інтерв’ю з Ігорем Диченко. Чи потрібен світові український авангард?

    Духовне відродження українського народу — одна з найприкметніших ознак сучасного історичного процесу. Про свою всесвітньовідому приватну колекцію образотворчого мистецтва,про долю мистців та їхніх творів розповідає киянин Ігор Диченко — збирач і дослідник. Заголовок цього інтерв’ю став і нашим першим питанням до нього. — Світова духовна скарбниця, як на мій погляд, не може нехтувати і найскромнішим…

  • Вітражі Петра Холодного

    Нарешті утверджується у нашій культурній свідомості постать Петра Івановича Холодного (1876—1930) – талановитого митця, педагога, суспільного діяча, що “примхою долі,— як писав І. Свєнціцький,— був навіть адміністратором і політиком”… Сили застійних років намагалися безслідно стерти в людській пам’яті будь-який спомин про великого сина нашого народу. Ім’я його відсутнє в Українській радянській енциклопедії 1964 та 1985…

  • Олександра Екстер та її студія (Київ, 1918)

    1918 рік у житті Олександри Екстер – особливий. Особливим він виявився й у долях багатьох, кому привелося з нею зустрітися цього року. Декілька місяців наприкінці 1917 року Екстер пробула у Москві. Вони були щасливими й успішними-можливо, як ніколи: прем’єра “Саломеї” Оскара Уайльда у Камерному театрі; виставка “Бубнового валета”, де, по суті, відбулася ретроспектива художниці –…

  • Майолікове диво

    Пригадаємо: майолікою називаються художні вироби з гончарної глини, вкриті поливою чи розписані керамічними фарбами і випалені за температури близько тисячі градусів. Найвизначнішою у світі вважається італійська майоліка доби Відродження. Хоча чудові витвори в цій техніці — побутові предмети, архітектурний декор, мистецькі речі для інтер’єру — здавна виготовляли і нині продукуються в багатьох країнах планети. Давня…

  • Данило Щербаківський: сильвета українського мистецтвознавця

    Монографію Ірини Ходак «Людський заробіток. Данило Щербаківський: сильвета українського мистецтвознавця» присвячено знаному науковцю Данилові Щербаківському (1877–1927), якому судилося стати емблематичною постаттю українського мистецтвознавства й музейництва першої третини ХХ ст. На широкому джерельному матеріалі реконструйовано біографію вченого, продемонстровано нерозривний зв’язок його практичної (музейної, науково-організаційної, пам’яткоохоронної, педагогічної) і власне дослідницької діяльності; визначено основні напрями, теми та методи…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *