Марія Котляревська
Кожний раз, коли починаю свіжий начерк про українську жінку-мисткиню, переживаю радісні хвилини у своєму житті. Бачу, як крок за кроком, одна за одною — кладуть українські жінки-мисткині вже не підвалини, а цілі частини будівлі українського мистецтва. Бачу, як українські жінки стають до мистецького діла так, як цього вимагає мистецтво — посвячуючи йому себе всю, без вагань, роздвоєнь — з психікою творця, яка нехтує все, що перебиває йому в його творчому шляху.
Коли візьмемо чолових представниць сучасної української графіки — Олену Кульчицьку, Софію Налепинську та Олену Сахновську, про яких у нас уже була мова, то поруч них ім’я молодої мисткині Марії Котляревської, що народилася в 1902 році, а закінчила Харківський мистецький інститут у 1928 році, вповні заслуговує на це почесне місце. Сьогодні Марія Котляревська йде в авангарді української графіки, у гравюрі на дереві, і якісно і кількісно, з професійною рутиною, що виказує чималу творчу енергію і глибоке творче наставлення.
Слідкуємо за творчістю Марії Котляревської давно. Ім’я її відоме з усіх мистецьких і графічних українських вистав, зокрема з вистави гравюри й рисунку Асоціації Революційних Мистців України в Києві в 1928 році. Тоді виставила Марія Котляревська більш десяти жанрових ліноритів та книжкових ілюстрацій. У 1932 році ми зустрічаємо її ім’я і три репродукції в Gebrauchsgraphik, одному з провідних мистецьких графічних журналів світу, що виходить у німецькій і англійській мовах у Берліні, а далі й на міжнародних виставах графіки. Успіх для молодої мисткині незвичайний і очевидно заслужений. Цей успіх завдячує Марія Котляревська безпосередньо своєму особистому талантові і своїй працьовитості, а посередньо середовищу, з якого вийшла і в якому оформила свій мистецький світогляд. Цим середовищем для Марії Котляревської був Харківський мистецький інститут як українська мистецька школа, що дала їй цей світогляд, а теж критицизм у сприйманні мистецьких еквівалентів з сучасного європейського мистецтва. Це все склалося на Котляревську як серйозного мистця, свідомого своїх індивідуальних завдань і завдань українського мистецтва в цілому. Зазначу теж, що Марія Котляревська, як Кульчицька, Налепинська чи Сахновська у графіці, Башкирцева, Павленко, Іванова, Зарицька, Музика, Мазепа, Дольницька, Левицька, Білецька в малярстві, — Діндо, Лятуринська, Писаренко, Блох, Милянівна, Кудрявціва в різьбі стоять на рівні з кращими представницями жінок-творців усього світу. Однак Марія Котляревська і зазначені вгорі українські мисткині переходять своїх товаришок у світі глибиною питомого свідомого українського пластичного сприймання. Це видно в тому, що всіх їх єднає стильовий підхід в інтерпретації баченого, що у творчості їх нем поверхового розчерку й маніри і що на їх місце прийшов міцний елемент стилю питомого українського мистецтва давніших епох.
Творчість Марії Котляревської незалежна від сюжету, навпаки, сюжет вкладає вона у рамці свого стилевого розуміння. Сюжет у неї органічно зв’язаний з її творивом і дає повну гармонію. Це все вказує на зрілість і поважність мисткині, що без хитань і вагань свідома своєї праці.
Ці прикмети помітні у Котляревської вже в її перших ліноритах — «У крамниці», «Музики», «Партизани», але повний свій вираз дістали щойно в останніх дереворитових ілюстраціях та окремих композиціях. Творчість Марії Котляревської блискуче доповнює сучасну українську гравюру в цілому як окрему українську школу, як напрям, у якому графіка займає своє окреме місце і кількістю, і безсумнівною якістю.
Ми ще не в силі охопити цілість розвитку сучасного українського мистецтва; спостерігаємо тільки його буйний, майже стихійний розвиток, а останнє двадцятиліття його — це підвалини відродження могутньої мистецької культури українського народу. Безперечно, Марію Котляревську, як і всіх українських мисткинь і мистців, недооцінює наше громадянство, що за дуже малими винятками не має зрозуміння для суті мистецтва. Українська жінка перейшла чималий шлях у літературі, має на цьому полі великі заслуги й досягнення — безспірні й загально признані — але сучасна образотворчість української жінки перейшла літературні осяги. Сучасна українська жінка-мисткиня вийшла з літератури своїх посестер, а майбутня жінка-письменник зачерпне напевно багато з жінки-мистця, що збільшить тільки засяг засобів вислову й думки, збільшить обрії української культури в цілому.
Марія Котляревська — визначна сила в сучаснім українськім мистецтві, а твори її, які подаємо, говорять самі за себе.
