МАРІЯ ДОЛЬНИЦЬКА
1895–1974
Марія Дольницька
Художниця, майстриня-емальєристка. Навчалася у віденській Вищій художньо-промисловій школі (у професорів А. Штарк, В. Мюллера-Гофмана; 1911-1918). Мешкала у Фінляндії (1920), США (1921-1925), Австрії (1921, 1925-1974). Працювала в майстерні О. Кокошки, Вищій художньо-промисловій школі у Відні (1934-1936). Член АНУМ. У 1927 році виконала ікони “Ісус Христос” і “Богоматір” для львівської Успенської церкви. У Львові з ініціятиви АНУМ організувала курс мистецтва емалі для майже 60 учнів, який увінчався великою виставкою (1937). У 1938-1944 член і учасниця виставок Спілки жінок-мистців у Відні; експонувалася також на міжнародних виставках в Амстердамі (1931), Падуї, Мілані (обидві -1933), Лондоні (1934; отримала почесний диплом).
Працювала переважно у техніці перегородчатої (рідше – мальованої) емалі, які значно модернізувала. Винахідниця техніки “шнуркової” емалі та техніки виконання емалі на дротяній сітці. Відродила давню техніку енкаустики, розгадавши загадку її розчинника – морської води. Серед учнів – іконописець Ю. Мокрицький, Я. Музика. Брала участь у міжнародних виставках християнського мистецтва у Відні (1957,1958), “Виставці трьох” (М. Дольницька, Г. Крук, С. Борачок) (1961). Експонувалася на виставках в Австрії, Німеччині, Швейцарії, Італії, Нідерландах, Англії, США. її композиції завжди здобували високу оцінку мистецької критики, твори закуповували для приватних збірок і державних установ. Емалі здебільшого на релігійні й античні теми: “Візія Святого Івана” (1924), “Амур і Психея” (1925—1930), триптих “В’їзд до Єрусалима” (1926), “На Оливній горі” (1928), “Сім дівчат” (1930), “Мадонна” (1938, 1955, 1958), “Гуцули” (1957), “Сон Христа в човні” (усі – 1958), “Орфей і Евридіка” (1964), “Княгиня Ольга” (1967) та багато інших. У творах виразні впливи символізму, експресіонізму. Виготовляла медальйони, чаші, покриті емаллю. Серед творів: “Автопортрет” (1938, пастель), “Автопортрет” (1945, вугіль), обкладинка до збірки поезій О. Олеся “Чужиною” (1919).
