ПАВЛО КОВЖУН
1896–1939

Павло Ковжун
“Він сам творив і промощував іншим шляхи, сам вірив і в інших вселяв віру у велику місію мистця, організовував, пропагував і маніфестував перед своїми і чужими те, що в українському мистецтві вдягало на себе форми творчості, неповторною своєю оригінальністю… Мав темперамент, муравлину витривалість, незрівняну працю, талант, освіту, відчував і розумів образотворчість краще від будь-кого з його сучасників”. Так писав про Ковжуна в день його похорону львівський журналіст. У мистецьких колах свого часу Павла Максимовича вважали другим Нарбутом.
Народився Ковжун на Житомирщині. У 1913-у році заснував в Києві разом з Михайлем Семенком “Футуристичний мистецький гурток” для вивчення і пропагування нового тоді модерного напряму футуризму. У 1922-у році Павло Ковжун став активним членом “Гуртка діячів українського мистецтва” у Львові (разом з П. Холодним, М. Голубцем, С. Тимошенком, Р. Лісовським). Коли цей гурток діячів зайняв консервативні позиції, Ковжун, разом з М. Осінчуком та Я. Музикою, організував нове товариство – Асоціяцію Незалежних Українських Мистців (АНУМ) і став його незмінним сектарем. Пізніше зорганізував з мистців редколегію, яка видала декілька чисел журнала “Мистецтво”.
Основним напрямком мистецької роботи Павла Ковжуна було створення обкладинок та ілюстрацій до книг і журналів, екслібрисів, плакатів, карикатур; промислова графіка. Спільно з Михайлом Осінчуком створив церковні розписи в українському візантійському стилі. Автор нарисів про Миколу Глущенка та Льва Ґеца.
Книги про Павла Ковжуна:
- Святослав Гординський. Павло Ковжун. Краків-Львів, Українське видавництво, 1943.
- Павло Ковжун. Каталог виставки. Львів, Львівська картинна галерея, 1991.
- Павло Ковжун. Творча спадщина художника: матеріали, бібліографічний довідник. Львів, Львівська Національна Академія Мистецтв, Науково-дослідний сектор, 2010.