ПЕТРО АНДРУСІВ
1906–1981
Петро Андрусів
Маляр, графік, іконописець, автор історичних полотен, педагог, мистецький критик, громадський діяч.
У 1915-1918 мешкав у Рязані (Росія), з 1918-о року – у Варшаві, де закінчив гімназію. У 1927-1936 навчався у Варшавській АМ одночасно на двох курсах – станкового малярства (у Ф. Коварського і Т. Прушковського, одночасно студіював графіку у В. Скочиляса) та педагогічному; в останні роки був стипендіятом митрополита Андрея Шептицького. Викладав історію мистецтва та креслення у Вищій будівельній школі (Варшава, 1930). Учителював у середніх школах (1936-1944).
В 1930-х роках оформлював львівський літературно-науковий місячник “Дзвони”, ілюстрував окремі випуски “Діточої бібліотеки”, часописи “Наш приятель”, “Дзвіночок”, “Вовченята”, “Світ дитини”, “Веселка”. Співзасновник мистецького гуртка “Спокій” (1927), експонувався на дев’ятьох його виставках (1928-1936). Член АНУМ. Брав участь у виставках української графіки в Берліні (1934), Празі (1935).
З 1947-о року жив в Америці, у Філадельфії, де працював креслярем-графіком в архітектурному бюро; очолював організації, метою яких була фінансова допомога українцям у США. Був співорганізатором і членом редколегії журналу “Нотатки з мистецтва” та одним із засновників (разом з П.Мегиком) та викладачів Української мистецької студії у Філадельфії (1951–1972). Співзасновник ОМУА (1956), член редколегії журналу “Нотатки з мистецтва”.
Як художник відомий передовсім творами на тему ранньої історії України, а також на козацьку тематику. Здобув визнання як баталіст і майстер історичних портретів. Серед творів: “Бій Ігоря з половцями”, “Сватання Анни Ярославни”, “Французькі посли у Ярослава Мудрого”, “Князь Данило”, “Бій під Конотопом”, “Богдан Хмельницький”, “На дворі гетьмана Розумовського”, “Зустріч гетьмана Мазепи з Костем Гордієнком”, “Княжа пристань у Києві”, “Хрещення Руси-України”.
Автор обкладинок до творів Антіна Лотоцького “Княжа слава”, В. Барагури “Меч і книга” та ін. Намалював окремі ікони для іконостаса в с. Гдешині на Холмщині (1940), розмалював церкву св. Йосафата у Філадельфії.
Коли заглиблюєшся в творчість Петра Андрусіва, бачиш широкий діапазон історичних подій княжої доби. Вияскравлюється внутрішній рух творчого процесу, набирають нового забарвлення історичні постаті давноминулих часів. До теми княжої доби мало хто з мистців звертається, бо це вимагає великого знання та глибших студій історичних подій княжого часу. Петро Андрусів був визначним майстром в еміграції. Він малював свої образи з докладною передачею змісту і характеру.
Книги про Петра Андрусіва:
- Петро Андрусів. Маляр і графік. Монографія за редакцією Святослава Гординського. Нью-Йорк, Українська вільна Академія наук у США, 1980.
- Петро Андрусів. Мистецтво – найміцніша зброя. Статті, промови й огляди. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, Наукове товариство ім. Шевченка, 1987.
Книги з ілюстраціями Петра Андрусіва:
- Микола Погідний. Нечисті скарби. Гуцульська казка. Львів, Світ дитини, 1933.
- Леся Храплива. Чародійне авто. Нью-Йорк, 1967.
- Юрій Тис. Про лицаря Добриню та його сестричку забаву. Про юнака Семенка, що волю добував. Дві казки. Львів, репринт з видання 1970 року.
- Антін Лотоцький. Княжа слава. Львів, Каменяр, 1991.
- Володимир Барагура. Меч і книга. Історичні оповідання. Київ, Конкард, 1993.
- Юрій Тис. Вибрані казки. Львів, Каменяр, 1993.
- Микола Погідний Угорчак. Дніпрові дзвони. Торонто, 2003.