ДМИТРО АНТОНОВИЧ

1877–1945

Дмитро Антонович

Дмитро Антонович

Мистецтвознавець, історик театру, громадсько-політичний діяч, графік. Син Володимира Антоновича. Навчався в Університеті св. Володимира. Викладав історію мистецтва у Музично-драматичній школі ім. М. Лисенка (1912). Виступав як критик у київських журналах “Киевская старина”, “Дзвін”, “Сяйво”, “Літературно-науковий вістник”.

Співзасновник Української революційної партії. Один із діячів Центральної Ради (генеральний секретар морських справ, міністр мистецтва). За Директорії голова дипломатичної місії в Римі. Член Комітету українського національного театру (1917-1919). З 1919 на еміграції у Празі. Один із засновників УВУ, професор історії мистецтва і його ректор (1928-1930, 1937-1938).

Співорганізатор Музею визвольної боротьби України (1925), УСПМ (1923), УТПК (1927). Голова Українського історично-філологічного товариства в Празі (1923-1945).

Автор монографій “Естетичне виховання Шевченка” (1914), “Українське мистецтво” (1923), “Триста років українського театру. 1619-1919” (1925), “Т. Шевченко як маляр” (1937), праць, присвячених творчості Олександра Мурашка, Яна Станіславського, Дмитра Безперчого, Тимофія Бойчука та ін. Створив обкладинку до власного “Скороченого курсу історії українського мистецтва” (1923).

Книги про Дмитра Антоновича:

  • В. Міяковський. Дмитро Антонович. Вінніпег, 1967.
  • Андрій Шаповал. Дмитро Антонович: життя та діяльність. Монографія. Миронівка, Миронівська друкарня, 2012.

Книги Дмитра Антоновича:

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »