ВОЛОДИМИР БАРАНОВ-РОССІНЕ
1888–1944
Живописець і скульптор. Справжнє ім’я – Баранов Лейб Давидович. Народився у селі Велика Лепетиха, нині смт Херсонської області. Навчався в Одеському художньому училищі (1903–08), у Вищому художньому училищі при Академії Мистецтв (Санкт-Петербург, 1908–09). У 1907–09 брав участь у перших виставках російських та українських художників авангарду, організованих Давидом Бурлюком у Москві («Стефанос», 1907–08), Києві («Ланка», 1908), Санкт-Петербурзі («Вінок-Стефанос», «Імпресіоністи», обидві – 1909). У 1910–14 роках жив у Парижі, твори експонувалися під ім’ям Даніель Россіне; разом з Олександром Архипенком та Сонею Делоне належав до паризької групи художників «La ruche» («Вулик»). Незвичні роботи Баранова-Россіне, що епатували публіку, належали до того ж кола художніх явищ, що й експерименти Володимира Татліна, Пабло Пікассо й Олександра Архипенка, які намагалися остаточно звільнитися від уподібнення до природи. Твори цього періоду виконані в дусі кубізму.
У 1915–16 роках Баранов-Россіне мандрував Скандинавією, де під впливом Едварда Мунка почав збагачувати свої твори містичним змістом, колоритом та драматичною напругою. У 1917 році митець повернувся до Росії й створив низку робіт на революційну тематику. Того ж року експонувалося понад 60 його творів. У 1919 вступив до Художньої колегії при відділі образотворчих мистецтв Наркомосу в Петрограді.
Створив інструмент «оптофонічне піаніно», в якому звук супроводжувався світлокольоровим ефектом (т. зв. кольоромузика). У 1925 переїхав до Франції. Експонував твори в Салоні незалежних (1925–42), на міжнародній виставці в Парижі (1937). Домінантне місце в мистецтві Баранова-Россіне посіли абстрактні композиції. Водночас митець писав великі полотна, що становили собою динамічне аранжування традиційних сюжетів з використанням фігуративних елементів. Серед цих творів – «Мучеництво Св. Дені» (1927), «Леді Чатерлі» (1932), «Мати з дитиною» (1932) та ін. Працював у низці новочасних течій і напрямів: фовізму, кубізму, дадаїзму, абстракціонізму, сюрреалізму.
У 1944 нацисти депортували Баранова-Россіне з Франції і він загинув у німецькому концтаборі. Ретроспективні виставки відбулися у Парижі (1954, 1970, 1972–73, 1984), Лондоні (1970). Окремі роботи експонувалися на виставках «Париж–Москва» та «Москва–Париж» (1979–81), «Велика утопія. Російський авангард 1915–32» (Франкфурт-на-Майні; Амстердам; Нью-Йорк; Москва; Санкт-Петербург, 1992–93), «Україна та авангард» (1993, Мюнхен).