ВУДОН БАКЛИЦЬКИЙ
1942-1992
Видатний художник-постмодерніст. Баклицький народився у Казахстані, куди родину було евакуйовано після поранення батька на фронті. 1949 року родина переїхала у Київ. Батько Іван працював різноробочим, мати Марта доглядала дітей (сина й дочку Людмилу).
Вудон, мріючи стати художником, вчився самостійно: багато читав, малював, копіював твори улюблених художників. Змінив чимало професій, суміщаючи їх із безперервною художньою творчістю: працював на Київському Річфлоті, екскурсоводом, оформителем, вантажником, декоратором на кіностудії ім. Довженка, брав участь в археологічних експедиціях. Тричі був одружений, батько трьох доньок: Наталії, Олександри, Іванни.
Вудон Баклицький був яскравим представником нонконформізму. У своїй творчості продовжував лінію українського та російського авангардизму 1920-х років: у підсиленій експресивності малюнка, відмові від створення ілюзії простору. З 1962 проводив неофіційні спільні виставки з найкращим другом художником Миколою Трегубом у приміщенні закинутого цегляного заводу. Був учасником групи художників New Bent (в якій також були Микола Трегуб і Володимир Борозенець, який згодом відокремився). У 1990–1992 рр. був членом групи незалежних художників “Стронцій-90”, які у своїх творах відстоювали чистоту екології Землі.
Кожна картина Баклицького — свято фарб. У його палітрі переважають гарячі, не просто теплі тони. Максималіст у своїх відчуттях, він міг написати пейзаж, у небі якого не одне, а три сонця. Цілісність поглядів, висока енергетичність його полотен приваблювали до Вудона учнів і послідовників.
Незадовго до смерті митець так описав свій доробок: 2500 робіт (з яких бл. 700 написано олією, інші — акварель, темпера та авторські техніки), 100 робіт — карбування, 100 — кераміка, бл. 80 робіт — різьблення по дереву.