ВОЛОДИМИР ТАТЛІН

1885–1953

Володимир Татлін

Живописець, графік, художник театру, монументаліст, ди­зайнер, конструктор, автор архітектурних та інженерних проектів, ілюстратор. Першим вчителем малювання у Хар­кові був Д.Безперчий. Вчився у Пензенському художньому училищі у М.Д. Селіверстова, у І.С.Горюшкіна-Сорокопудова та О.Ф.Афанасьєва, в 1902 -1903, 1909 -1910 в Мос­ковському училищі живопису, скульптури та архітектури у В.А. Сєрова та К. О. Коровіна. З 1910-о року – учасник виставок. Член об’єднань і експонент виставок: 1912 – “Віслючий хвіст”, 1913 – “Бубновий валет”, “Світ мистецтва”, 1911-1914 – “Спілка молоді”, 1915 – “Трамвай В”, 1915-1916 — “0, 10”, 1916 – “Магазин”, 1922-1923 – “Об’єднань нових течій” (в 1921 – голова).

В 1902 та 1904, будучи матросом, побував у Франції, Сирії, Туреччині, Марокко, Греції, Італії. В 1914-у році відвідав Берлін, Париж, де познайомився з Пабло Пікассо. Того ж року влаштував у своїй майстерні виставку “Синтетично-статичні конструкції” разом з полтавським художником С. Подгаєвським, на якій виставив також контррельєфи. В 1917-у році разом з Г.Б.Якуловим та О.М.Родченком оформлював кафе “Піттореск”. В 1917-у став головою “Лівої федерації художників” (Москва), в 1918 – 1919-у був завідуючим Московською ко­легією Образотворчого відділу Наркомпросу. 1920-о року ви­конав модель башти Третього Інтернаціоналу. В 1922-у став одним з ініціаторів створення Державного інституту художньої культури (ДІНХУК). В 1921 -1925 – член постійної музейної комісії, згодом – завідуючий відділом матеріальної культу­ри в МХК (Музеї художньої культури) — ДІНХУК. В 1921-у намагався організувати лабораторію лівих художніх форм при заводі “Новий Лесснер” (Петроград).

В 1918-1919 викладав у Державних вільних художніх майстернях (Москва), в 1919-1924 у ВХУТЕМАСІ, в 1925 – 1927 – професор Художнього інституту (Київ), в 1927-1930 – ВХУТЕІНу на деревообробному та ке­рамічному факультетах (Москва), в 1931-1932 викладав на факультеті кераміки Інституту силікатів, працював над апаратом “Летатлін”.

“Моя мати – українка народоволка. У Хлєбникова мати теж українка. Так що ми з ним наполовину звідси”, – казав Володимир Татлін.

Книги про Володимира Татліна:

• Пунин Н. Памятник III Интернационала.  Проект художника В.Е. Татлина. Петербург, Издание отдела Изобразительных Искусств Н.К.П., 1920.
• Н. Пунин. Татлин (Против кубизма). Петербург, Гиз, 1921.
• Zsadova L. A. Tatlin. Budapest, Corvina, 1983.
• Владимир Татлин. Ретроспектива: Каталог выставки. Кельн, DuMont, 1993.
• Н. Пунин о Татлине. Москіва, RA, 2001.

Книги з ілюстраціями Володимира Татліна:

• Даниил Хармс. Во-первых и во-вторых. Москва-Ленинград, Государственное издательство, 1929.

Статті про Володимира Татліна:

• Київські епізоди театральної біографії Татліна.
• Татлін грає на бандурі. Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва.