Київ, Мистецтво, 1989. 14 листівок.

Упорядник Фаїна Петрякова.

Музей етнографії та художнього промислу у Львові відомий великою та різноманітною колекцією фарфору, яка створю­валася протягом більш як 100 років. Тут зберігаються виро­би минулих століть з Китаю, Японії, багатьох визначних фарфорових виробництв Європи. Гордість музею — зібрання українського фарфору кінця XVIII—XX ст. Особливу історико- художню цінність становлять вироби перших українських за­водів у містечках Корець, Баранівка та Городниця.
Керамічне виробництво у Корці (тепер Ровенська область) було засновано 1784 року, але виготовлення фарфору тут роз­почалося 1700 року. Після пожежі (наприкінці 1796 р.) вироб­ництво відновилося близько 1800 року, а його функціонування завершилося у другій половині 1831 року. У колекції музею представлено вази, чайний посуд, кошички для десерту, сервіз­ні тарілки, конструктивне та декоративне рішення яких типове для Корецького заводу.
У 1803 році було засновано фарфоровий завод у Баранівці (тепер Житомирська область), випуск виробів на якому роз­почався 1804 року. Спочатку підприємство виготовляло столо­вий та чайний посуд. З роками асортимент значно розширився. Тут почали виробляти аптечний посуд, чорнильні прибори, свічники тощо. Стиль фарфорових виробів Корецького та Баранівського заводів першої третини XIX ст. вирізняється рисами піз­нього класицизму. Для них характерна простота, чіткість силу­ету, витонченість деталей. Початково вироби мали білу поверх­ню, були декоровані у м’якому колориті з легкою позолотою. З часом форми ускладнювалися, частіше використовували кольорове тонування поверхні виробів, у розпису перевагу віддавали пейзажним зображенням, пишним композиціям з різноколірних квітів, позолоті. Привертають увагу вироби Баранівського заводу, декоровані архітектурними пейзажами, виконаними за гравюрами італійського художника Д. Пронті.
Відомий старовинний центр українського фарфору Город­ниця (тепер Житомирська область), де у 1807 році було засно­вано фаянсове виробництво. Фарфорові вироби тут почали ви­готовляти в 1850-х роках. Саме до цього періоду належать масивні, рясно декоровані вази у стилі “друге рококо”.
Створене у 1837—1838 роках фарфорове підприємство у с. Волокитин (тепер Сумська область) функціонувало до 1861 року. Тут виготовляли різноманітний посуд та скульпту­ру малих форм. Популярними композиціями заводу є “селянські типи”, серед яких і скульптура “Селянин, який плете ли­чаки”.
Художній фарфор радянської України представлений у музейній колекції творами переважно 1950—1970-х років. З великою повагою до матеріалу, розвиваючи кращі тради­ції мистецтва українського фарфору минулого, працюють су­часні художники-фарфористи. Створюючи нові форми виробів та декору, вони прагнуть до гармонії у їх поєднанні.
Серед виробів дванадцяти сучасних фарфорових виробництв України широко представлені в музеї роботи художників Ки­ївського експериментального кераміко-художнього заводу: В. Щербини, О. Жникруп, О. Рапай. Цікавий посуд майстрів В. Павленко, Г. Павленко-Черниченко, М. Тимченко, В. Клименко-Жукової, декорований у стилі петриківського розпису.
До комплекту листівок, присвяченого 200-річчю початку фарфоро­вого виробництва на Україні, увійшли деякі з найбільш ціка­вих експонатів колекції українського фарфору.