Київ, Стилос, 2008. 112 сторінок.

Сюжет з Ангелом і дітьми, зображений на давній німецькій листівці та репродукції із журналу, нині є іконографічною основою української народної картини «Ангел стереже дітей». У книзі зроблено спробу довести закономірність переходу сюжету з Ангелом і дітьми в українську народну картину — нову якісну фазу. При цьому висвітлюються зміни й перетворення іконографічного, образного та семантичного характеру. Фольклоризація сюжету, зокрема образів Ангела, прірви, дітей, спричинила посилення в ньому необарокових рис та ознак. Це посилення можна розглядати як відродження, чи генералізацію мотивів та елементів українського низового бароко в народному мистецтві кінця XIX–XX ст.

Народна картина «Ангел стереже дітей», чиї образні та семантичні витоки сягають давніх язичницьких уявлень, а образи засновані на барокових символічних та алегоричних принципах, нині набула певного сакрального значення; в її картинному просторі містяться властивості оберега та доброго побажання, вона по-своєму підтримує людину, не дає згаснути в ній оптимізму. Ареал поширення картини дедалі збільшується.

Для мистецтвознавців, етнологів, істориків та широкого кола читачів.