Київ, Наукова думка, 2019. 176 сторінок.

У монографії виявлено феномен, досі несправедливо обділений науковим інтересом, — епіграфічну вишивку (або вишивку з написами) кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Зібрано великий за обсягом матеріал (1605 одиниць), який вперше введено до наукового обігу. Доведено, що вишиті вироби, які виготовлялися за друкованими схемами для рукоділля, не були «механічними копіями» останніх. Продемонстровано типи формульних трансформацій — заміни елементів, редукції, ампліфікації, контамінації — і розібрано їхні приклади у двох випадках: зі зміною семантики і прагматики та без зміни. Показано приклади переосмислення творів, без зовнішніх трансформацій. Результатом збору та аналізу матеріалу став інтерактивний
покажчик формул вишитих вербально-іконічних текстів, викладений на власному сайті автора.
Монографія адресована фольклористам, лінгвістам, етнологам, мистецтвознавцям, а також широкому колу читачів — студентам, викладачам, усім, хто цікавиться народною культурою.