Володимир Александрович. Українське малярство XIII—XV століть
До тому входять дві студії, об`єднані проблематикою пізньої стадії розвитку мистецької культури княжої України та її історичної долі.
Вивчення ікони Богородиці Одигітрії з Успенської церкви у Дорогобужі дозволило датувати її останньою третиною 13 століття й характеризувати як найвидатнішу пам`ятку елітарного напрямку української мистецької культури другої половини 13 – першої половини 14 століть. Дослідження документальних матеріалів про перемиського священика Гайля – виконавця малярських ансамблів фундації Владислава II Ягайла у костьолах Польщі – у контексті розвитку перемиської школи українського малярство дало атрибуцію групи ікон, стилістично близьких до фресок королівської фундації у колегіатах Сандомиру та Вісліці. Розгляд цих пам`яток на тлі еволюції перемиського малярства 15-16 століть характеризує діяльність Гайля та перемиських майстрів його кола як звернуту до традиції княжої доби останню визначну сторінку історії українського монументального малярства.