Київ, Мистецтво, 1968. 112 сторінок.

В книзі розглядається один з найважливіших періодів художньої діяльності Т. Г. Шевченка. Визначаючи місце, яке посідає творчість 1850—1857 рр. в усій образотворчій спадщині Шевченка, автор дає розгорнутий аналіз його творів і розповідає про характерні особливості кожного жанру. Мистецька спадщина Шевченка розглядається в безпосередньому зв’язку з оточенням, в якому він жив і працював на засланні, з його літературними творами, а також із суспільно-політичними умовами того часу. Автор підкреслює, що твори 1850 — 1857 рр., демонструючи великі досягнення митця, свідчать разом з тим про його остаточне формування як художника-демократа. В книзі широко використовується епістолярна і мемуарна література, раніше невідомі архівні джерела, що значно розширює і збагачує відомості про творчу біографію Шевченка, допомагає провести ряд нових атрибуцій і визначень малюнків художника. Книга становить інтерес для дослідників-шевченкознавців, студентів та викладачів гуманітарних вузів, широких кіл читачів.