Київ, Молодь, 1976. 414 сторінок.

“Собор Паризької богоматері” — улюблений твір юнацтва. У романі відтворено життя середньовічної Франції. В ньому великий французький романіст Віктор Гюго правдиво показав соціальний гніт, темноту і забобонство феодального суспільства. Разом з тим книжка сповнена великої палкої патріотичної любові до Франції, до її історії, архітектурних пам’яток, в котрих, на думку Гюго, живе волелюбний дух і талант французького народу. Саме народні низи є в романі носіями моральної чистоти, високого гуманізму. Вулична танцівниця Есмеральда символізує моральну красу народу, глухий дзвонар Квазімодо — потворність соціальної долі пригнічених, які доведені суспільною несправедливістю до “здичавіння серед цивілізації”.

Переклад з французької Петра Тернюка. Художнє оформлення та ілюстрації Василя Чебаника.