РОМАН БЕЗПАЛКІВ
1938–2009
Роман Безпалків
Роман Михайлович Безпалків народився 1938 року у селі Глушин Бродівського району Львівської області. У 1962 році закінчив фармацевтичний факультет Львівського медичного інституту. Працював за спеціальністю. У 1971 році закінчив відділ художньої кераміки Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва, де його вчителем з фаху був Роман Сельський.
Від 1970 року — викладач композиції і живопису Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша.
Роман Безпалків прийшов у мистецтво у порівняно зрілому віці, коли його ровесники знали всі суїці закони композиції та таємниці малярської техніки, а набагато молодші вже виставлялись на республіканських виставках. Перші несміливі, а часом і не дуже самостійні спроби площинного живопису — “Очікування”, “Молочниця”, “Скрипаль” виконані у відтінках голубого кольору, вже відрізнялись своєрідним ліризмом і настроєвістю.
Потім прийшов час захоплення етнографічними мотивами, проблемами декоративності, граничної узагальненості контурів і форм, співзвуччя умовних колірних площин — твори “Соняшники”, “Вагітна”, “Ольга”, “Портрет матері”, триптих “Троїсті музики”.
Минають роки і життєві дороги художника дедалі збагачують його досвідом. Чимало змін стало в творчості Романа Безпалківа. Цілком по-новому вирішує він образну будову своїх картин, їхню зображальну мову. На зміну дещо умовній колірній декоративності приходить дуже стримана лаконічна тональність, прагнення до повної завершеності зображення, відчутна матеріальність творчої манери. І коли оглядаємо ранні роботи художника, порівнюючи їх з творами останніх літ, відчуваємо: ні тоді, ні пізніше Безпалків не задовольнявся елементарним трактуванням натури чи зовнішньою декоративністю. Митець завжди прагнув проникнути в суть предмету, виявити його змістову й естетичну цінність, колористичну наповненість і доцільність, в ньому неквапливо накопичувалась зрілість душі, невідступна потреба осмислити цей світ, прискіпливо дошукуючись істини.
Основним в творчості Р. Безпалківа є портрет, адже портретне малярство — це відображення того, що можна назвати квінтесенцією людського єства. Тут і психологія образу, і людська типовість, і індивідуальна неповторність, зумовлена неповторністю часу й самої особистості.
“Образ людини невичерпний, — вважає митець, — невичерпна її внутрішня й зовнішня краса. При чому,якраз в її глибинних проявах. Йдеться про красу людської душі, в якій жевріе вічний вогонь пізнання, зачарованості світом. І оця внутрішня краса завжди накладає свій відбиток на зовнішність людини, на вираз її обличчя, нарешті на те, як людина дивиться на вас. Вловити цей стан, коли риси людини відображають її одухотвореність, її живу, вічно пульсуючу думку, вловити і відтворити цей стан засобами мистецтва — ось у чому полягає велике завдання художника”.
На портретах пензля Р. Безпалківа відображено людей творчої праці — М. Шашкевича, В. Стефаника, Г. Тютюнника, людей з міцним цілеспрямованим характером, ідейною переконаністю, духовна енергія яких владно передається глядачеві.